Суд почав розглядати справу про російський ракетний удар по селі Гроза в Шевченківській громаді Куп’янського району. 5 жовтня 2023 року армія рф атакувала кафе «Супутник», де тоді відбувався поминальний обід по військовому — загинуло 59 цивільних. Ця атака стала однією з найбільших під час російсько-української війни за кількістю загиблих цивільних.
Як розпочався судовий процес у справі, де проходять 60 постраждалих, і що показало досудове розслідування — для Радіо «Накипіло» прокоментував прокурор у справі Грози Спартак Борисенко.
Справу про російський удар по селу на Харківщині передали до суду 5 жовтня 2026 року, рівно за три роки після трагедії. Уже шостого листопада відбулося підготовче засідання.
«Під час досудового розслідування установлено п’ятьох генералів рф, які організували й віддали наказ завдати удару по селу Гроза. Також установлено двох громадян України, які сприяли скоєнню цього злочину. Вони надали координати й інформацію про проведення у кафе “Супутник” у селі Гроза поминального заходу», — пояснив прокурор.
Обвинувачені у справі українці — це жителі Грози, колишні поліціянти, брати Мамони, Володимир і Дмитро. Їх обвинувачують у коригуванні російських ударів, сприянні воєнному злочину та державній зраді. Під час окупації Грози 2022 року Мамони, кажуть односельці, співпрацювали з росіянами та рекетували жителів села.
Уже після деокупації вони втекли до рф і допомогли росіянам навести «Іскандер» на своє ж село. За матеріалами справи, багато мешканців Грози листувались із Мамонами в різних месенджерах, зокрема, четвертого та п’ятого жовтня. Саме від односельців брати дізналися про поминальний обід за військовослужбовцем Андрієм Козирем. Він загинув іще 2022 року, проте родина вирішила перепоховати його в рідній Грозі. На поминальному обіді загинула вся родина полеглого воїна.
Також заочні підозри у воєнному злочині у справі Грози оголосили генералам рф: алєксєю пєтрушину, дмітрію козловському, алєксєю кіму, серґєю пінчуку й івану пєтрову. Саме вони забезпечували удар по Грозі й віддавали наказ.
«Проводили оперативно-технічні заходи, негласні слідчі (розшукові) дії, співпрацю з органами досудового розслідування, Головним управлінням розвідки, Службою зовнішньої розвідки. Від них отримали певну інформацію, і всі ці документи досліджуватимуть уже в судовому засіданні», — додав Борисенко.
Перше засідання мало на меті встановити потерпілих, які надали заяви до суду й бажали взяти участь у судовому засідання. Але багато потерпілих виїхало за кордон або залишається у Грозі — вони не змогли приїхати до суду в Харкові.
«Надійшло понад 30 заяв від потерпілих про участь у судовому засіданні. Їх обов’язково викличуть і допитають, коли судовий розгляд буде на стадії їхнього допиту. Допитувати будемо про обставини удару й завдану шкоду. Але це відбудеться згодом, адже нині прокуратура не має зв’язку з 10 потерпілими», — сказав Борисенко.
Представниця потерпілих, керівниця громадської приймальні Харківської правозахисної групи Таміла Беспала, повідомила про збір заяв від потерпілих, які бажають брати участь у судових засіданнях або ні, й оголосила про цивільні позови. Станом на сьогодні матеріальну шкоду від удару, за результатами експертизи, оцінюють в 11 мільйонів гривень.
Перше засідання відклали за клопотанням одного з п’ятьох захисників: нині його залучено в іншій справі. Дату наступного засідання визначать згодом.
Кому важлива ця справа
Шостого листопада до суду прийшло семеро потерпілих — це рідні загиблих. Серед них — Тетяна Зімбровська, яка внаслідок удару втратила 59-річного брата. Вона хоче, щоб винних знайшли «не для галочки».
«Чекаю справедливості. Хто це зробив таку показуху? Цих чоловіків, братів, на нашій вулиці знаю змалку. Старший цей, Вовка, був такий, що ображав людей, у поліції робив, а потім в АТО був. Там він займався тим, що хапав хлопців у підвал, бив і знущався. Найголовніше, щоби знайшли всіх тих, хто винний у цьому», — сказала жінка.
На засідання прийшов і Олександр Муховатий. Через удар він утратив брата, невістку й матір. У справедливість чоловік не вірить, бо не уявляє, як можна судити тих, хто втік з України.
«Утратив маму, брата та братову дружину. Суд судом, але сподівань на нього нема ніяких. Ніхто не покарає їх — вони на тому боці. Були б вони тут, то інша річ. А так вони й далі вбивають український народ: дітей, літніх людей і жінок. Може, хтось із наших хлопців пустить їм туди ракету чи дрон, що знищать її. Усе одно це якась надія», — сказав потерпілий.
«Війна-то закінчиться. А втім, думаю, що європейські країни цього так не залишать. Якщо вони не помруть, то все одно їх упіймають і посадять», — підсумував Олександр.
