«Музикою я передаю надію на перемогу й життя»: як минуло друге відкриття KharkivMusicFest’у за час повномасштабної війни

В одному інтерв’ю музикантка Богдана Півненко сказала, що скрипка говорить звуками. Якщо перекласти її виступ 13 квітня на відкритті KharkivMusicFest’у вербально, то її інструмент сказав харківській публіці слово «надія».

«Я хочу передати всю ту гаму почуттів, яку ми всі пережили, особливо харків’яни. Тому що я все-таки народилась і прожила 16 років у Харкові й вважаю, що це моє рідне місто. І я хочу передати надію. Надію на те, що ми це переживемо. Надію на життя», — сказала скрипалька.

Скрипалька Богдана Півненко презентує українську музику в усьому світі, вона виступала в таких престижних залах, як Карнеґі-гол, Берлінська філармонія, Палац каталонської музики в Барселоні тощо. 

 

Найважливіший меседж, який Богдана доносить до іноземного слухача через свою творчість, — це те, що Україна має колосальну культуру й давню історію: 

«Довгий час у нас забирали наших митців і привласнювали їх. У листопаді відкрилася виставка “Український модерн” у Мадриді. На виставці представлено роботи художників із Харкова й Києва, а за совєцьких часів говорили, що це російський модерн. І якраз на цій виставці іспанська баронеса, власниця цього сучасного музею, казала про надзвичайну важливість того, що світ розуміє: Україна має величезну історію і культуру, це повноправна країна, європейська країна, яка може дати фору в плані культури, науки й мистецтва дуже багатьом країнам». 

«Нам є чим пишатися. І це наш головний меседж. Буквально 4 квітня ми грали концерт української музики в Женеві. Я завжди розповідаю про ці твори, цих композиторів, і люди підходять після концерту й питають: “А чому ми про цих композиторів раніше не знали?”. Чому вони знають тих чи інших композиторів, а того ж Скорика чи Станковича й не чули?

Тут можна говорити про державну політику просування наших музики й мистецтва у світі. Ми намагаємося змінити загальну думку про нас самих», — сказала Богдана Півненко. 

На замовлення скрипальки український композитор Золтан Алмаші написав Concerto grosso № 4 «Пори року». 

Від класичного уявлення про чотири пори року, які складаються із дванадцяти частин, твір Золтана Алмаші відрізняється тим, що має дев’ять частин. 

Його твір починається із зими, асоціюється із січнем і має назву «Інтродукція. Святкова пісня». Під час KharkivMusicFest’у композицію виконав фестивальний оркестр. Солістка — Богдана Півненко, диригент — Юрій Яковенко.

Композитор співвідносить лютий зі святом Валентинового дня.

За словами Богдани Півненко, в оркестрі Camerata, з яким виконували прем’єру в Києві, працює альтистка Валентина. Композитор обіграв це і створив для скрипки й альта дует під назвою «Вальс до дня святого Валентина».

«Весна» в Золтана Алмаші складається із трьох місяців, що мають звукові асоціації із природою. Композитор хотів, щоби слухач почув тріскання криги під час відлиги, дзюрчання води, проростання пагонів, коли разом із рослинами «оживає» не тільки звучання скрипки та інших інструментів, а й сама природа. 

Літо — час відпустки, що пролітає швидко, тому має тільки дві частини — «Ностальгійний діалог» між скрипкою і віолончеллю. Друга частина має назву «Дуже швидко!».

Осінь у сприйнятті Золтана не має частин і складається з однієї цілісної композиції. Остання частина його концерту асоціюється із груднем і називається «Перший сніг».

Після твору Золтана Алмаші Богдана Півненко разом з оркестром виконала «Весну» Астора П’яццоли із твору «Чотири пори року в Буенос-Айресі».

За словами Богдани Півненко, переважна більшість музикантів Харківського театру опери та балету виїхали за кордон, з них у Харкові лишилося 16 людей. 

Двадцять четвертого березня у Берліні скрипалька грала з музикантами оркестру Харківської опери, які перебувають у Словаччині, а на відкритті KharkivMusicFest’у — з тими, хто залишився. 

Перше, що спало на думку, коли музиканти вирішували, що зіграти в Харкові, були «Пори року» Вівальді.

Після антракту оркестр разом із солісткою і диригентом виконав прем’єру — «Пори року» херсонського композитора Олександра Гоноболіна.

Нині Олександр перебуває у Франції, йому вдалося втекти з окупованого тоді Херсону, але, за словами Богдани Півненко, навіть свою скрипку він залишив у місті.

Тепер Олександр Гоноболін стає популярним у Європі. 24 лютого 2023 року, на річницю повномасштабного вторгнення, оркестр Берлінської філармонії почав концерт з його твору «Адажіо» й ушанував загиблих в Україні хвилиною мовчання.

У Харкові ж у виконанні фестивального оркестру й Богдани Півненко прозвучали його «Пори року».

За словами скрипальки, родзинка «Пір року» Гоноболіна в тому, що кожен концерт циклу написано в різному стилі: зима — бароко, весна — романтизм, літо — американський свінг у стилі Гершвіна, а осінь — у стилі танго П’яццоли.

Композицією Вівальді завершився концерт, але не фестиваль: KharkivMusicFest триватиме до 30 червня.

Харків’янин Вадим, за його словами, періодично ходить із друзями й колегами на концерти класичної музики: «Я намагався зануритися у музику, розчинитися в ній. Інколи заплющував очі й думав саме про те, що попередньо було сказано: як автор відчував свій твір. І, відповідно, сам намагався відчути музику по-своєму. Класична музика вона завжди така: цікава, складна і глибока».