Майк Йогансен «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію». Частина 6 Аліка Піхтерева
Дорогі наші книгоподорожні слухачі й слухачки! Напевно, ви здогадувалися, що не тільки ефемерну бабу з ароматом пиріжків і горошком на спідниці створила наша уява, але й усе. Усе, усе, усе у творі Йогансена — суто плід нашої колективної фантазії, керманичем якої призначено автора твору.
Але от Дінець, Зміївські кручі та ім’я Перебийноса, викарбуване на одній зі скель, — усе це правдонька свята, і тут уже ми даємо, як то кажуть, голову на відсіч.
Авторська сила письменника полягає в тім, що після усвідомлення цієї гіркої правди твір не стає менш захопливим і цікавим. Навпаки: поява Дона Хозе Перейра у третій частині просто-таки збиває з ніг. І не тільки тому, що в нього в руках рушниця, а в душі — перець. За цим є щось більше й потужніше. Але про це — у новому епізоді «Непрочитаного».