Спогади Олега Яцини про «живий ланцюг єдності»

Сьогодні українці на Сході й Заході, на Півночі й Півдні відзначають День Соборності України. Цього дня ми згадуємо доленосні історичні події: проголошення Української Народної Республіки й акт об’єднання українських земель. Сто шість років тому, 22 січня 1918-го, українці проголосили незалежність своєї держави й створили Українську Народну Республіку, а рівно через рік проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). 22 січня 1918 року незалежність проголосили IV Універсалом Української Центральної Ради, а через рік, у 1919-му, цього ж дня на Софійській площі в Києві відбулося офіційне об’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Так уперше за багато століть історичні українські регіони об’єдналися в одну державу. На жаль, фактично та юридично об’єднання УНР і ЗУНР не відбулося, але сам процес проголошення позначився на політичній ситуації в країні.

Згодом один із російських наративів полягав у тому, що саме владі совєцького союзу вдалося об’єднати землі в єдину українську республіку після 1939 року. Але комуністи ніколи не згадували, як іще 1919 року відбулося проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Ба більше, вожді тоталітарного режиму намагалися надати негативної конотації подіям українського національно-визвольного руху проти більшовиків. Тому й не дивно, що аж до 1990 року про день єднання України в усср не згадували.

21 січня 1990 року на честь 71-ї річниці Акту Злуки Народний рух України організував «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва. Це була одна з перших масштабних антисовєцьких українських акцій, якій випало наблизити кінець ссср.

Довжина ланцюга перевищувала 770 кілометрів. За різними оцінками, участь в акції взяли від 500 тисяч до 3 мільйонів осіб. Уявіть собі: «рухівцям» удалося підготувати масову протестну акцію попри перешкоди кгб, попри відсутність у магазинах і на базарах жовто-синьої тканини для стрічок і прапорів у кольорах державних символів України.

І нині складно уявити, як організаторам акції 21 січня 1990 року вдалося вишикувати у величезний ланцюг тисячі людей у різних областях без мобільних телефонів і телеграм-каналів.

Від того легендарного дня й триває головна традиція: у День Соборності України вибудовувати в Києві «живий ланцюг» через міст над Дніпром, символізуючи об’єднання українських земель і державну єдність.

У «живому ланцюгу єдності» 21 січня 1990 року брали участь і харківці. Серед активних борців за українську незалежність були: Кость Черемський — лідер відновленої після совєцьких політичних репресій Спілки української молоді, Марія Бурмака — співачка й активна учасниця протестних акцій, спрямованих на розвал ссср, Олег Яцина — тодішній студент вечірнього відділення історичного факультету Харківського державного університету імені О.М. Горького (нині — Каразінський національний університет). Олег Яцина був членом Народного руху України й активним учасником національно-демократичного руху в Харкові. Громадські діячі, письменники, правозахисники й студентство з 1989 року й до Дня Незалежності проводили публічні мітинги й протести з метою відродження України як самостійної держави, де не буде переслідувань людини за те, що вона української національності.

Тож Олег Яцина, учасник «живого ланцюга єдності», а нині директор Харківського академічного драматичного театру — сьогоднішній гість подкасту «Накипіло вранці». Він згадав, як дістався із друзями Києва, долаючи організовані совєцькою владою перешкоди, яке гасло намалював на простирадлі й де стояв пліч-о-пліч із харківцями в загальному ланцюгу, що символізував єдність України.

Етери