ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ, «МІСТО» #11

У цьому епізоді перипетій — аж дух спирає! Любов (хоча не хотілося б паплюжити це чудове слово, уживаючи його до Степана Радченка) головного героя до однієї жінки приводить його до іншої, ним раніше покинутої. Майже клясичні сценарії життя: наплужив і сподівався ніколи про це не згадати. Але доля завше має інші плани на наше буття.

Так! Степанко перестріне мусіньку. Цікаво, як вона там? Ой, кепсько. Але як же нашому героєві байдуже — аж страшно. Тому він і далі підкорює Зоську й літературну галузь. З письменництвом не таланить, а із Зоською — і поготів. Але чого Степанові не позичати, то це впертості й наполегливості. Тож щось / хтось та й підкориться йому. А може, як це часто буває, усі й одразу. Коли геть на те не чекаєш!

Непрочитане