Хотілося б, щоб всі українці стали скептиками і не довіряли всьому, що почули, — Вʼячеслав Мавричев

Історія з начебто втечею очільників Харківської області й міста в перший день вторгнення. Як редакції «Суспільне Харків» удалося запобігти катастрофічним наслідкам

Це фото з порожнього кабінету голови Харківської ОДА з підписом, що Синєгубов і Терехов самоусунулися від виконання обов’язків, а управління перейшло до начальника СБУ Дудіна, з’явилося в анонімних телеграм-каналах зранку 24 лютого 2022 року.

У мережі — величезна кількість чуток та офіційних повідомлень, безліч відео й фото, які важко верифікувати. На наших очах відбувається те, що ще вчора здавалося неможливим. Потік інформації — шалений. Ми не розуміємо, що вже окуповано, а що — ні; що правда, а що — дезінформація.

І тут харківські тг-канали поширюють повідомлення про втечу перших осіб. Публікувати терміново? Перевіряти? Наслідки цієї дезінформаційної кампанії могли б бути трагічними.

«Ми не зробили нічого фантастичного, ми просто виконали свою роботу. Але мені здається, це було взагалі найважливіше, що я, як шеф-редактор, що наші журналісти зробили за час великої війни. Дуже складно передбачити, що було б, якби ціле місто протягом двох-трьох годин вірило в цей фейк».

Гість свіжого випуску програми Public Talk — шеф-редактор «Суспільне Харків» В’ячеслав Мавричев. Він поділився власним досвідом роботи з інформацією, згадав найкринжовіший фейк за роки своєї роботи на війні, а також розмірковував про офіцерів силових структур — конспірологів і те, чому люди схильні вірити пропаганді.

«Я бачив величезну кількість офіцерів силових відомств, які водночас є конспірологами або антиваксерами. Я зустрічав дуже освічених людей, що вірять у нісенітниці про польських військовослужбовців, розселених по підвалах харківських висоток».