• cover play_arrow

    4. Сніг  Наталка Маринчак


Усвідомлення себе містом. Цей мотив у текстах природній для поетки-урбаністки. Але, яким же він є пронизливим тепер. Тепер, коли ми знаємо, як це «бути містом». Цей текст написаний 5 років тому, нині реверберує в самому серці. 

•••

грудки грудня летять з-під коліс автівок   

гріє грудень в кишенях пальці і телефони

грудень місяць затишних малих листівок

грудень місяць складений з нот і споминів

віє віяло сніжним вихором до лиця

в грудні місяці тільки мариться про любов

день спадає і очікує вітерця

сніг мовчав мовчав та не витерпів і пішов

серце сердиться надто холодно навкруги

серпокрильцем б’ється в темряві міжребер‘я

поспішає і зривається навздогін 

тіні пам’яті 

і спалахує знов

це я

грудень крутиться вимальовує новий світ

місто мружиться і пульсує і мерехтить 

посміхається і веде тебе до воріт

за якими люстерко мовить тобі: це ти

04.12.2020


Тимчасова переправа: Крило сиворакші

0%