
4. Сніг Наталка Маринчак
Усвідомлення себе містом. Цей мотив у текстах природній для поетки-урбаністки. Але, яким же він є пронизливим тепер. Тепер, коли ми знаємо, як це «бути містом». Цей текст написаний 5 років тому, нині реверберує в самому серці.
•••
грудки грудня летять з-під коліс автівок
гріє грудень в кишенях пальці і телефони
грудень місяць затишних малих листівок
грудень місяць складений з нот і споминів
віє віяло сніжним вихором до лиця
в грудні місяці тільки мариться про любов
день спадає і очікує вітерця
сніг мовчав мовчав та не витерпів і пішов
серце сердиться надто холодно навкруги
серпокрильцем б’ється в темряві міжребер‘я
поспішає і зривається навздогін
тіні пам’яті
і спалахує знов
це я
грудень крутиться вимальовує новий світ
місто мружиться і пульсує і мерехтить
посміхається і веде тебе до воріт
за якими люстерко мовить тобі: це ти
04.12.2020