Оператори наземних роботизованих комплексів (НРК) Другого корпусу Нацгвардії «Хартія» за одну ніч евакуювали на Харківщині трьох поранених військовослужбовців бригади.
НРК успішно вивезли всіх трьох воїнів із небезпечної зони, а у визначеному місці їх зустріли медики, повідомили 12 листопада у пресслужбі бригади.
Практично всі засоби, які зараз використовують в наземних роботизованих комплексах, — українського виробництва, розповів в етері Радіо «Накипіло» керівник підрозділу роботизованих комплексів Другого корпусу Нацгвардії «Хартія» з позивним «Математик». Він переконаний, що за декілька років, цю технологію використовуватимуть чимало країн.
«Ми самі дивимося, як краще облаштувати платформу для пораненого. Тому що такої універсальної платформи ми зараз поки що не використовуємо. Це можуть бути різні поранення: поранення ноги, руки, шиї, спини. І кожне з них потребує якихось нюансів підготовки до цієї місії, якщо засіб вже не на місії», — додав військовослужбовець.
Він розповів про низку технічних проблем, які впливають і на техніку, і на поранених.
«Вібрації — одна з найбільших проблем в роботі з НРК. Це для електроніки і для людини при евакуації», — констатують у підрозділі. Більшість платформ не мають підвіски чи системи амортизації, тож пораненому їхати доводиться непросто. Найчастіше ми використовуємо резинові колеса, якщо це колісний дрон. Він може бути як із повітряною камерою, так і зі спеціальним наповненням, яке дозволить йому продовжити рух, незалежно від того, він проколений чи не проколений», — додає військовий.
НРК поділяються на різні класи.
«Ми розділяємо їх, зокрема, і клас середній та великогабаритні НРК, які варіюються до 250 кг. Вони менш габаритні, менше розміру займають і менше прохідності мають. Є великогабаритні, які можуть до півтони вантажу перевозити, так і декілька людей», — розповів «Математик».
За типом ходової частини бувають чотириколісні, шестиколісні або гусеничні НРК. Гусеничні — складніші в обслуговуванні і вимогливі до умов місії.
«У годинах ми не рахуємо, ми рахуємо в запасі ходу на кілометраж. В середньому — це 40–50 кілометрів. Це наша зараз вимога. Існують НРК, які мають запас 20 і 30 кілометрів, проте це обмежує нас можливостями у виконанні місій», — каже «Математик».
Швидкість таких комплексів варіюється від 5 до 15 км/год, що теж впливає на час евакуації та ризики для пораненого.
«Евакуація зараз за допомогою НРК — це не найкомфортніші умови. Це дійсно великий стрес для пораненого, їхати десятки кілометрів через різні складні ділянки, розуміючи, що зараз може щось прилетіти», — підсумував він.
Проте без наземних роботизованих комплексів, які вчасно дістаються для евакуації бійців, доля «важкого» пораненого могла б скластися значно гірше. За останній рік, зазначають в «Хартії», НРК зробили суттєвий технологічний стрибок, що покращило можливості для порятунку поранених.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Володимиром Носковим”.
Фото: Аліна Андреєва для бригади «Хартія»
Як доєднатися до спільноти «Накипіло»
