Генплан: Відбудова

.

Чому переселенці хочуть жити в Краснокутській громаді

Чи багато ви знаєте про Краснокутськ? Думаю, чимало з вас пригадає екскурсії до Краснокутського дендропарку, закладеного Іваном Каразіним — братом засновника Харківського університету Василя Каразіна; Співочі тераси; і, звісно, Пархомівський історико-художній музей, в експозиції якого до Великої війни зберігалися картини Пікассо, Малевича, Айвазовського, Шевченка та інших митців.

А люди, що на початку повномасштабного вторгнення тікали від небезпеки, можуть розповісти про Краснокутську громаду як про великий транзитний центр, де їх зустрічали, годували й допомагали їхати далі — у глиб тилу, на Захід України. Через переселенців населення громади 2022 року зросло більш ніж у півтора раза.

Після першої хвилі жінок із дітьми з Харкова, Ізюму, Золочева та Гуляйполя, що на Запоріжжі, сюди почали приїжджати сум’яни, херсонці та куп’янці. Нині декому просто нікуди повертатися додому.

Війна завдала нищівного удару по видобутку газу цього краю. Через удари по одному з найбільших в Україні — Сахалінському газовому родовищу — чимало людей залишилося без роботи, а бюджет громади недоотримує приблизно дев’ять мільйонів гривень рентної плати. До цих збитків додаються і пошкоджені промислові підприємства.

Попри надскладні умови Краснокутська громада й далі живе: доглядає самотніх переселенців старшого віку, облаштовує безпечні простори в підвалах шкіл, розвиває медицину та постійно фінансово підтримує оборонців.

У подкасті «Генплан: відбудова» почуєте, як Краснокутська громада в перші дні вторгнення підставила плече харківцям, про програми інтеграції переселенців у спільноту і про те, як громаді вдається розвиватись. Гостя епізоду голова Краснокутської селищної громади Ірина Карабут.

Фото: КРАСНОКУТСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

Генплан: Відбудова