У Харкові відбувся перший за п’ять років Марш рівності під землею, із тиском «правої» молоді та погроз
today14.09.2026 о 16:00
Удень 12 вересня на першу за час повномасштабної війни ходу ХарківПрайду вийшли понад пів сотні учасників. Одночасно біля будівлі обласної ради контр-акцію провели захисники традиційних цінностей, які демонстративно спалили на площі прапор ЛГБТК+ спільноти. Організаторці харківського маршу за права ЛГБТК+ спільноти пошкодили автівку.
Як пройшов перший з початку повномасштабного вторгнення марш рівності, чому активістів супроводжувала поліція і до чого закликає ЛГБТК+ спільнота сьогодні, в етері Радіо «Накипіло» розповіла українська активістка, президентка і співзасновниця харківського жіночого об’єднання «Сфера» та співзасновниця «КиївПрайду» Анна Шаригіна.
У вересневий вихідний хода стартувала на станції метро «Держпром», у супроводі Національної поліції та інших правоохоронців. Пізніше мітингарі з плакатами і прапорами вийшли вже на традиційне для протестів місце – біля метро «Університет».
На картонках і плакатах учасників маршу рівності — гасла «Я хочу рівні права на свободу», «Власне право на боротьбу». У мегафон лунали заклики поставити права людини на перше місце та вже звичні для цієї площі цитати Жадана : «На*** мені система, що працює проти мене». Активісти нагадали про «замерзлий» статус проєкту нового Цивільного кодексу і закликали прийняти законопроєкти про цивільні партнерства.
На відстані лише 50 метрів від них, через дорогу — менша за кількістю людей акція — виголошувала образи людям на підтримку ЛГБТ+. Близько 35 людей, за підрахунками активістки Анни Шаригіної, топталися по символу ЛГБТК+ руху — різнокольоровому прапору, а під кінець контр-акції його підпалили.
«Ми проти того, аби нашу молодь, дітей, наступне покоління — за яке я, в тому числі і мої побратими, боролися на фронті, аби ця отруйна ідеологія заходила в їхні голови. Більшість українців — це мирний і толерантний народ, в хорошому сенсі цього слова. Він приймає їх [ ЛГБТК+ спільноту], якщо вони не виходять з прапорами і не вимагають для своєї ідеології якихось привілеїв», — розповів журналістам один з учасників контр-акції Андрій.
Учасники ходи рівності вважають, що ЛГБТК+ спільнота, виходячи на вулиці, не вимагає привілеїв, а просить лише рівних прав, таких самих, що вже є у гетеросексуальних людей: рівного права на шлюб, або хоча б офіційних цивільних партнерств.
«Учасниць і учасників маршу було втричі більше, ніж людей навпроти. Треба звертати увагу тих людей, які готові говорити. Бо очевидно, що [люди які] різали мені колеса, або обклеювали Прайдхаб гомофобними наліпками, не готові говорити, слухати, і їхня свідомість закрита до нової інформації і різноманіття», — розповідає Анна.
Шаригина каже, що правоохоронці після маршу попросили її виїхати не на своїй автівці, а під супроводом поліції з іншими активістами. Пізніше вона виявила, що її автівку заклеїли гомофобними наліпками і прорізали дві шини. Це не перший випадок, коли майно активістів або «Прайдхабу» маркують фарбою чи наліпками.
Фото з соцмереж Анни Шаригіної:
Гомофобні наліпки на автівці Анни Прорізані колеса автівки Анни
«Я розумію, що рівень толерантності або поваги до різноманіття відрізняється залежно від рівня освіти людини, критичного мислення. Чим більше місто — тим більше люди розуміють, напевно, тому що їх оточує різноманіття і від нього нікуди не подітися. А з іншого боку — я бачу, скільки коментарів агресивних і ненависницьких під дописами у харківських пабліках», — ділиться активістка.
За її підрахунками, приблизно 80% коментарів є агресивними, нетерпимими, з погрозами переслідування і цькування на адресу учасників маршу і спільноти.
«“Вас треба було вбити”, “твою автівку треба було спалити” і так далі. Органи повинні на це відреагувати, бо це мова ворожнечі. В медіа є певні вимоги від держави, які забезпечують повагу у мовленні. Зокрема: вживання фемінітивів, недопущення дискримінаційних висловлювань. Є орган, який за цим слідкує. То чому мова ворожнечі в соцмережах, які є альтернативою медіа – не є такою мовою?», — розмірковує Анна.
Зараз активісти ідентифікують людей з адресними погрозами у коментарях і передають їхні дані в поліцію.
Через чотири роки після звільнення Ізюма низка людей, які співпрацювали з російськими окупантами та входили до керівництва окупаційної влади, досі не отримала вироків. Про це в етері Радіо «Накипіло» сказав головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. «Мене бентежить, перш за все, що покарання несуть, будемо казати, другорядні люди, які свідомо пішли на співпрацю. Це листоноші, їх багато дуже засудили, я не знаю, вже, мабуть, з десяток», — пояснив він. […]
