Гелікоптер, з якого росіяни випускали ракети по Харківщині, уразили пілоти зенітного ракетного дивізіону «Прибульці» 115 окремої механізованої бригади. Вертоліт вартістю 18–20 мільйонів доларів удалося уразити за допомогою маленького пінопластового літачка, що його бійці дивізіону модернізували й обладнали посиленою бойовою частиною. Найскладніше в цій операції було залетіти на 15 кілометрів у глиб території рф і вполювати гелікоптер в умовах жорсткого заглушення російськими системами радіоелектронної боротьби. Як довго довелося полювати на цей вертоліт, на якій швидкості його наздоганяли та як в умовах сучасної війни трансформуються зенітні ракетні дивізіони — у новому випуску програми «Станція “Держпром”» Марія Малєвська й Олександр Бринза побували на позиціях підрозділу «Прибульці» 115 бригади.
Ми їдемо польовими дорогами, бо трасою уже небезпечно. Скоро і їх розмиє — і доїхати на позиції «Прибульців» буде вкрай складно, пояснює військовослужбовець на псевдо Гектор, який зустрів нас.
У невеличкій посадці, де ми зупиняємося, листя опало вже майже з усіх дерев. Під жовтим настилом тільки зблизька можна розгледіти маскувальну сітку та вхід до підземелля. Усередині — просторе приміщення з купою моніторів. Це пункт управління «Прибульців».
— Що там у вас? Є борти, нема?
— Один борт.
— Добре, роби борти.
За старшого тут молодий командир на позивний Логіст. Ми познайомилися, коли працювали на Лиманському напрямку років два-три тому. На нічному чергуванні на трасах спостерігали, як мобільно-вогневі групи збивають російські безпілотники, що залітають через лінію фронту.
Нині бійці зенітних ракетних дивізіонів уже здебільшого працюють дронами-перехоплювачами. Бо це й ефективніше, і безпечніше для самих бійців.
Говорить Логіст:
— Навіть за низької хмарності, коли противникові й нам важко літати, росіяни досить активні. За сьогодні вже знищено 12 ворожих цілей.
— Це за чотири години?
— Це все літакового типу. Я не беру до уваги знищені FPV й малі коптери. Це тільки по крилах. Зранку екіпаж уразив новий баражувальний ударний дрон противника ZALA «Куб-10МЕ». Його виробив концерн «Калашников». Специфіка дрона в тому, що в нього підвищена частина боєприпасу, тобто збільшена. Окрім того, він має двигун внутрішнього згоряння.
На стрьомах сидять двоє молодих хлопців, які керують і коригують роботу пілотів на позиціях. На їхніх моніторах бачимо те, що залітає у зону відповідальності підрозділу.
Командир розповідає про успішні збиття російських «Орланів» — по 100 тисяч доларів кожен, і «Мерлінів» — ці по 300 тисяч доларів. Питаю, чи рахували, на яку суму підрозділ «Прибульців» завдав збитків росіянам.
Логіст береться за калькулятор.
— 189 ми множимо на 100 тисяч доларів — це «Орлани» — і в нас виходить 18 900. У нас там було 14 «Мерлінів» по 300 тисяч. Загальна сума — 1 мільярд гривень. Це втрати противника тільки від знищення нашим підрозділом із червня таких розвідників оперативно-тактичного рівня, як «Орлан» і «Мерлін».
Але таку ціль, як гелікоптер, — а це вже зо 20 мільйонів доларів — «Прибульцям» цієї осені вдалося уразити вперше.
Розповідає військовослужбовець підрозділу на псевдо Гектор:
— Уразили російський МІ-28НМ «Нічний мисливець». Нині росіяни допиляли його: він може запускати «Бандеролі» й новий вид їхніх дешевих крилатих ракет на реактивному двигуні «Дань-Т».
— На яку дальність він може це запускати?
— Саме в нашому випадку на відео було видно, що він запускає «Іздєліє 305» (ЛМУР). Дальність цієї ракети сягає до 25 кілометрів, а маса бойової частини становить 25 кілограмів. Це високоточна зброя. Шансу, що вона промахнеться, немає.
— Умовно цей вертоліт міг запускати таку зброю по мирних населених пунктах Харківської області, і тих уражень цивільної інфраструктури, які ми бачили, могли завдати якраз із цього гелікоптера?
— Так, саме в цьому випадку ракету запустили в напрямку Харківської області.
Продовжує командир «Прибульців» Логіст:
— Нам удалося уразити зенітним дроном літакового типу (у народі кажуть «звичайний пінопластик»). Було дуже багато скептиків і критиків. Мовляв, нічого із цього нашого задуму не вийде, але командування вірило в нас: командування військової частини, командування 10 армійського корпусу. Звичайно, багато технічних рішень допрацьовували. Найголовніше — це системи управління, відеосигналу. Хочу нагадати, що це була територія російської федерації, де дуже-дуже велика активність їхніх РЕБу, радіоелектронної розвідки й системи протиповітряної оборони. Тобто там літати досить складно.
— На яку глибину вам удалося залетіти, щоб завдати ураження?
— Глибина залежить від того, де виставити екіпаж. Я не хочу розсекречувати, де стояв наш екіпаж, але від державного кордону України це було приблизно за 15 кілометрів. Головні труднощі полягали в тому, що це, можна сказати, швидкісна ціль, яка інколи досягає 300 кілометрів за годину. Тож часу на виявлення та ураження доволі мало. Найголовніше — висота, на якій працює противник. Авіація залітає досить низько, тому треба думати та якось дійти до того, щоби спуститися на гранично нижчу висоту.
З пункту управління ми вирушаємо разом із Гектором і Логістом на одну з позицій, де пілоти працюють саме такими маленькими пінопластиковими літачками. Поки знайомимося з екіпажем, хлопцям уже час запускати в небо черговий безпілотник.
Говорить Гектор, військовослужбовець зенітного ракетного дивізіону «Прибульці»:
— Маленький літачок — це просто спосіб доставки боєприпасу до цілі. Сам боєприпас настільки потужний, що здатний знищити танк. Вибрали саме літачок через те, що він має дуже високу швидкість. Швидкість російського гелікоптера становила приблизно 280 кілометрів за годину. Наздогнати його звичайним FPV-дроном просто неможливо. Не було інформації, коли й у якому населеному пункті з’явиться гелікоптер для виконання цієї місії. Ми просто чекали його, патрулювали територію російської федерації. Знали, що вони не відмовляться від своїх намірів і все одно прилетять на обстріл нашої території.
— Скільки вам довелося полювати його?
— Майже тиждень.
Звідси ми переміщуємося на ще одну позицію дивізіону. Тут екіпаж працює уже дронами Sting. Такі звуки можуть періодично чути жителі прифронтових міст, як-от Харкова. Перехоплювачі мають своє специфічне дзижчання.
Запускати перехоплювач із бліндажа виходить Максим. Він видається дуже юним. На запитання про вік підтверджує наші здогадки. Хлопцеві — вісімнадцять.
— Це в нас дрон-перехоплювач Sting. За допомогою нього ми збиваємо ворожі «шахеди» й розвідувальні дрони.
— Чому ви вирішили йти служити?
— Через бажання захищати країну. Дивлюся, що наших хлопців бракує. Ба більше, бажання захищати нашу країну в мене появилося із 2022 року. У нас була сіра зона. От захотілося.
— У 2022-му вам було чотирнадцять?
— Так, чотирнадцять.
Максим на псевдо Замполіт підписав контракт за місяць після випускного. Каже, вирішив, що служитиме, іще в чотирнадцятирічному віці, коли у 2022-му росіяни були в передмісті Харкова, де він живе.
У бліндажі двоє побратимів Замполіта керують перехоплювачем.
Говорить Ахіллес:
— Основні функції — виявлення та ураження, тобто знищення ворожих цілей. Це передусім «шахеди», ударні дрони, тобто будь-який ударний дрон: це може бути «Ланцет», «Гербера», «Шахед».
— Як ви пояснили б цивільним, які кажуть: «Ой, а чого там оце не збили? А чого оце долетіло?». Поясніть, будь ласка, простою мовою, чому не все можливо збивати?
— Це можуть бути банально технічні проблеми, може бути через РЕБ. Крім того, не завжди ціль можна чітко відстежити. Нині розвідувальні дрони, на які ми вилітаємо, дуже часто ухиляються. Тобто це проблема із заходом на ціль. Якщо йдеться про ударні дрони, як-от «шахед», вони можуть летіти в хмарах. Це теж ускладнює нам виявлення. Наші очі — камера. Якщо він летить у шарі хмар, його ж ніяк не побачиш.
Небо тут доволі брудне, каже Ахіллес. Цілі є завжди, додає його побратим із позивним Калаш.
— Бувають такі дні, коли банально ні́коли зробити та з’їсти бутерброд — постійно літаєш. Й ударні дрони «Молнії» залітають, багато розвідки. Коли заходиш на ціль, усередині якийсь адреналін. Ти хочеш наздогнати та збити її. Й от у мене кожна ціль як перша. Тобто завжди є бажання наздогнати та знищити.
Яке майбутнє у зенітних ракетних дивізіонів? Чи традиційні мобільно-вогневі групи при трасах, які збивають «шахеди», зникнуть назовсім і лишаться тільки екіпажі перехоплювачів?
Говоримо про це з командиром «Прибульців» Логістом:
— Підрозділ буквально за рік переформатувався з одного із середньостатистичних підрозділів Збройних Сил України до одного з найтехнологічніших і найефективніших завдяки безпілотним системам. Я на 100 % упевнений, що майбутнє за БпС. Це демонструє ефективність підрозділів і результати, це допомагає зберегти особовий склад. У найближчому майбутньому ми, напевно, побачимо дрони-перехоплювачі. Вони вже є, їх тестують, і вже є ураження реактивних боєприпасів противника. Можливо, з’явиться щось із відпрацювання армійської авіації умовно літакового типу.
Реквізити збору на модернізацію безпілотників для зенітного ракетного дивізіону «Прибульці» 115 бригади.
На модернізацію БпЛА
115 окрема механізована бригада
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/AhXhckj699
Номер картки банки: 4874 1000 2823 4782.
Кожен і кожна з нас може донатом посилити цей підрозділ.
