У Харкові створили онлайн-платформу вибору житла для переселенців. Платформа називається «Поруч», і тут все влаштоване за принципом відомого сайту для бронювання готелів та апартаментів для відпочинку чи відряджень. Можна відфільтрувати за регіоном, за близькістю до школи або лікарні, наявністю транспорту, побачити світлини кімнат, вбиралень і кухонь, а ще — скільки вільних місць є зараз, і врешті — забронювати.
Здебільшого на платформі «Поруч» зараз — гуртожитки або МТП, як їх зараз називають — місця тимчасового проживання переселенців. Та чи гарантує бронювання через цю платформу те, що умови в обраних варіантах будуть хорошими? Спойлер: ні.
Утім, автори ідеї планують найближчим часом додати на платформу ще й опцію відгуків, й відтак — рейтингів. У свіжому випуску програми «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло» Марія Малєвська й Олександр Бринза побували у транзитному центрі для переселенців у Харкові, де вже встановлено монітор платформи «Поруч». Рушаймо.
Транзитний центр, куди звозять евакуйованих із прифронтових громад, розташований в одній зі шкіл Харкова. Велике подвірʼя нагадує мурашник: швидка, кілька бусиків евакуаційних екіпажів, які щойно привезли людей із Шевченківської громади, великий намет із гуманітарною допомогою. І все — у сумках, валізах, пакетах, коробках.
Осередок і скупчення такого різного, але такого однакового болю: всі ці люди — їх тут понад сотню — не знають, чи колись ще повернуться додому.
Ми просимо провести нам невеличку екскурсію серед цього натовпу Сергія Мусієнка, координатора транзитного центру.
— Спочатку, коли людина потрапляє до нас, ми направляємо її до столу реєстрації. Наші реєстратори реєструють людину й видають талон. Одразу ж вони запитують, яка саме допомога потрібна: чи необхідне поселення, чи є зв’язок і документи. Тобто ми одразу виявляємо всі ці потреби, реєструємо та надаємо талон. Тут працює медична команда: вони можуть оглянути, послухати та видати всі необхідні ліки. Поруч — Червоний Хрест, де видають постільну білизну та засоби гігієни. Якщо людині необхідне житло, ми її поселяємо. Також за потреби можемо придбати квитки по всій Україні. Фахівчині виписують довідку про те, що людина евакуйована. Це потрібно для отримання статусу ВПО: після виписки цієї довідки людина йде до ЦНАПу та оформлює статус внутрішньо переміщеної особи.
— Тобто сюди приходять як люди, яких вивезли евакуаційні екіпажі, так і ті, хто звернувся самостійно, я правильно розумію?
— Так, у нас є два види евакуації: централізована — силами волонтерів та благодійного сектору, і самостійна. Також після прибуття люди можуть отримати гаряче харчування, воду, печиво, каву та чай. Благодійна організація «Схід-SOS» надає юридичну, соціальну допомогу та супровід кейс-менеджера. А тут видають грошову допомогу в розмірі 12 300 гривень на людину.
— Тобто кожна людина, яка сюди приходить і проходить усі етапи оформлення, звертається по грошову допомогу?
— Так, під час реєстрації ми одразу покроково пояснюємо людині всі подальші дії. Тобто, коли вона заходить сюди, то може отримати, наприклад, юридичну допомогу, якщо втрачено документи чи є інші питання — її проконсультують. Також тут одразу реєструють і на грошову допомогу.
— Чи є тут зараз місця, якщо потрібно заночувати?
— Так, ми можемо людей залишати до трьох днів саме на транзитному центрі. І зараз, ну, до 200 людей ми можемо розмістити, якщо масова евакуація буде.
Ми йдемо довгим шкільним коридором подивитися, хто зараз ночує в кімнатах транзитного центру. В першій же кімнаті бачимо трьох літніх пані, одна з них розбила телефон і просить допомогти вставити сімкарту в інший.
— Звідки ви?
— З Федорівки Бурлуцького району.
На ліжку навпроти — пенсіонерка зі Слатиного Дергачівської громади, на третьому ліжку — 81-річна пані Клавдія.
— Розкажіть, звідки ви?
— Місто Куп’янськ, вулиця Українська, 47. Там уже нема нічого. Вже розбили. Я з Куп’янська переїхала в Богуславку. З Богуславки переїхала в Ізюм. І з Ізюма вже привезли сюди, у Харків.
— А тепер куди ви будете переселятися?
— Тут у Харкові, Залютіно, чи як воно, якось тут. Чи Залютіна, як кажуть.
— В гуртожиток поїдете в Харкові?
— Там не гуртожиток, там пансіонат якийсь. Вони чекають, може, там місця звільняться. Ми вже чотири дні чекаємо.
— А з Ізюма ви вирішили виїжджати, бо і там вже зараз прилітає?
— Там страшне, так.
Від початку липня транзитний центр переповнений. На день зараз сюди прибуває зо дві сотні переселенців: активно виїздять Шевченківська та Дергачівська громади, де оголосили евакуацію.
Житла потребують не всі евакуйовані: частина їде до знайомих, родичів чи друзів або винаймає житло. Приблизно 10%, за підрахунками аналітиків Координаційного Гуманітарного центру, потребуватимуть допомоги з пошуком житла. Саме для них тут встановили великий монітор на стійці, де можна обрати варіанти.
Демонструє директор з цифрової трансформації Координаційного гуманітарного центру Богдан Яхно.
— Це платформа «Поруч». Її розробка почалася ще минулого року — це був запит від Мінсоцполітики. Прийняти рішення про евакуацію, залишити все здобуте за життя й почати все спочатку — це, мабуть, найскладніший крок. Головне питання полягає в тому, що люди не розуміють, що буде далі після їхньої згоди. Тобто ця платформа є одним з інструментів, який має дати відповіді. Щоб людина ще до початку евакуації могла відкрити її, наприклад, у себе вдома, обрати бажаний населений пункт чи область і переглянути місця тимчасового проживання. З міркувань безпеки — це було умовою Мінсоцполітики — ми не вказуємо точну адресу, але є назва населеного пункту, опис, фотографії, кількість місць та інформація про інфраструктуру. Для багатьох людей такі дані є критично важливими під час прийняття рішення.
— Наприклад, до вас зараз підійшла б переселенка й запитала: «Що ви можете мені порадити?” Порадьте якісь із цих гуртожитків і розкажіть про нього, спираючись на цю платформу.
— Більшість людей намагається залишитися якомога ближче до власних домівок. Це досить типово: я б сказав, 80% тих, хто потребує допомоги з поселенням у Харківській області, віддають перевагу Харкову або області. Але є чимало випадків, коли люди мають родичів, наприклад, у Рівному чи деінде, і прагнуть бути ближче до них. Відповідно, ми обираємо фільтр — як я й казав, беремо, наприклад, Рівненську область.
— Рівненська область, населений пункт Хрінники, наскільки я бачу. Тут є 28 вільних місць в 11 кімнатах.
— Кількість вільних кімнат — це дуже важливий критерій згідно з чинним законодавством України. Адже родини ми маємо селити разом в окремих кімнатах і не підселяти до них сторонніх людей.
— Школа знаходиться на відстані до 3 км, шкільний транспорт — до 1 км, дитсадок, магазин, державні послуги, зв’язок, пошта, транспорт, медзаклади, працевлаштування.
— Після того, як ви натиснете кнопку “Забронювати”, телефонуєте на номер гарячої лінії і кажете унікальний номер цього закладу.
— Богдане, що обирають здебільшого зараз люди, яких ми бачимо тут, в транзитному центрі?
— Найчастіше, як я вже казав, обирають саме Харків. Тут насправді хочу подякувати представникам влади та міжнародним організаціям. Зараз ви бачите, що щодня тут приймають понад 200 людей. Це великий виклик для нашої області, але, на щастя, зараз дуже активно відкриваються нові об’єкти, гуртожитки тощо. Утім, знову ж таки, відкрити об’єкт — цього недостатньо. Потрібні обладнання, меблі, постільна білизна та багато іншого.
— Чи могли б ви проаналізувати інформацію за останній час: звідки здебільшого зараз евакуюються люди та про які цифри йдеться?
— Від початку цього місяця через транзитний центр у місті Харків пройшло понад 3000 людей. Більше 950 осіб — із Шевченківської громади. На другому місці сьогодні Дергачівська — звідти за цей місяць прибуло 500 плюс людей. Далі йдуть Великобурлуцька, Вільхуватська та Вовчанська громади — орієнтовно по 300 людей з кожної. Із цих 3000 осіб приблизно 10% потребують допомоги з поселенням. Велика проблематика полягала в тому, що у кожного був свій перелік об’єктів, кількості вільних місць, їхніх потреб тощо. І коли намагаєшся все це звести до купи, воно, на жаль, зазвичай не сходиться. Тобто створення єдиного та достовірного джерела інформації — це один із викликів, який ми закриваємо цією системою. Якщо знаєте, зараз розсилають SMS з інформацією про евакуацію та номером гарячої лінії — незабаром туди додадуть і посилання на цей сайт. Крім того, у нас є команди з планшетами, які заїжджають у населені пункти, де можуть бути проблеми зі зв’язком, або де мешкає багато людей похилого віку, які просто не мають змоги відкрити сайт самостійно. Наші фахівці під час інформування можуть усе показати людям і допомогти зробити цей, як я вже казав, найскладніший вибір у житті
Ми їдемо на Салтівку — до гуртожитку одного з харківських вишів. Подивитися, як облаштувалися люди, які знайшли собі це житло саме через платформу «Поруч».
На другому поверсі гуртожитку нас зустрічає Віра Мовчан. Ми заходимо у світлу та чистеньку кімнату, де з нами вітається старша сестра пані Віри. Вони мешкали у сусідніх селах Вовчанської громади.
— От, дивіться, моя хатинка. З трьох сторін розбитий дах і від дощів стеля впала, всі вікна вибиті. В мене два КАБи впали по боках. З двох сторін вилетіли вікна.
Пані Віра показує нам з телефона свій побитий будиночок, кота, який зустрів її, коли приїхала по речі.
— Розкажіть, звідки ви.
— Вовчанська громада, село Сосновий Бір.
— Коли ви виїхали, після чого вирішили?
— Я виїжджала два рази: у 24 році, коли почався наступ на Вовчанськ, побула три тижні у дочки, у тьоті…
Про дім жінка розповідає зі сльозами на очах й увесь час вибачається за них.
— А потім без дому якось тяжко: там же коти, собака лишилися… Тож за три тижні повернулася. Намагаюся трохи стримати емоції… Так і залишилася там і на 2024 рік, і на 2025-й. А в нас же бойові дії тривають: Вовчанськ і сусідні села вже частково захопили. Тоді моє село було ще хоч кілометрів за 12 від лінії фронту. Але від дронів не втечеш: поки почую той дрон, він уже наді мною — куди тікати, коли довкола такі замети? Доводилося зимувати. Ходила й до наших хлопців, до військових: там заряджала павербанк, завантажувала в телефон хоч якісь новини. Продукти вже закінчувалися: макарони є, а намастити чи додати до них нічого. Ані ковбаси, ані яєць, ані молока — взагалі нічого не було. Хліб пекла сама, поки генератор не зламався. А далі вже пристосовувалася: смажила хліб на сковороді — добре, що газу в балоні вистачило
— Пані Віро, розкажіть, як ви шукали житло і чи задоволені ви житлом?
— Шукала я в інтернеті. Спочатку зателефонувала на гарячу лінію, мені дали номер, щоб я переглянула програму «Поруч». Я почала роздивлятися всі гуртожитки: вказувала свою область, дивилася і в сільській місцевості, і в Харкові — там дуже багато гуртожитків. Зупинилася на цьому, бо неподалік, за дві зупинки відсіля, живе донька моєї сестри. Вона приїжджатиме в гості, адже сестра має інвалідність і її треба провідувати. Вона зараз живе зі мною, тож я за нею і придивлюся, і їсти приготую.
— Ви вибрали те, що ближче.
— Обрали те, що ближче. Якщо вмієш користуватися смартфоном, то вибір зробити легко — що там вибирати? На кожен гуртожиток є багато фотографій: можна роздивитися й умови в кімнатах, і туалет, і кухню — усе це видно по кожному об’єкту. Оскільки цей гуртожиток найближчий і тут п’ять поверхів, моїй сестрі буде легко сюди дістатися
— Але ремонт вам тут довелося самотужки робити.
— Звичайно, умови були жахливі, в таких ми не можемо жити, вирішили потратитися своїми силами. Склалися з сестрою, зробили ремонт. Десь тиждень, може, 10 днів пішло на цей ремонт. Поступово наймали людину, заплатили.
— Ви безоплатно тут живете?
— Безоплатно.
У Координаційному гуманітарному центрі, представники якого розробляли платформу «Поруч», впевнені: цей ресурс має позбавити людей одного з найбільших страхів — страху невідомості. Побачити, куди їдеш і де житимеш — хоч трохи полегшує надважкий процес переселення.
