Безпілотні системи як окремий рід сил в Україні закріпилися 2024 року, але вже доти «пташки» допомагали координувати бій, вели розвідувальну роботу й трансформували вигляд сучасної війни. Нині роботизованих систем, уписаних у щоденну бойову роботу, — безліч.
Як саме відбувається керування бригадою безпілотних систем і як насправді ми маємо ставитися до розвитку дронової галузі в російського агресора — в етері Радіо «Накипіло» розповів командир 9 окремої бригади безпілотних систем Рустам Нургудін.
9 бригаду створили понад рік тому з піхотного батальйону 59 бригади. Нургудін долучився до війська раніше, у перші дні повномасштабного вторгнення. За його словами, «з переляку», спершу — на посаду розвідника-кулеметника. Брав участь в обороні Києва, воював на Донеччині, та більша частина бойового шляху пов’язана з Харківщиною.
«Я був тотально цивільним, працював в ІТ на посаді технічного директора компанії. Аутсорсинг, вузькі джинси, смузі й усе, що з тим пов’язано, — це вже нецікаво. Сьогодні нові горизонти, події, мрії. Але першого дня я добряче перелякався, зрозумів, що треба щось робити і, поки не передумав, побіг записуватися до війська. Потрапив, як багато таких, як я, у ТрО», — згадав комбриг.
Пізніше майже в повному складі його підрозділ потрапив у 92 бригаду імені Сірка, де почали активно розбудовувати безпілотні системи. Тоді дрони використовували переважно для розвідки.
Нині 9 окрема бригада СБС виконує завдання на Харківщині. Корисною на етапі формування підрозділу стала горизонтальна комунікація усередині ЗСУ, поділився командир.
«Це характерна риса Збройних Сил, коли в тебе є суміжники, друзі, знайомі, та в тебе щось не виходить. Ти телефонуєш. “Хлопці, а ви ж робите таке?” — “Робимо!” — “І що, виходить?” —”Ні, але я знаю Васька, у якого виходить. Ось його телефон”. — ”Василю, твій телефон дав Петро. Ти робиш це?” — “Так, виходить”. — “Супер, а як?” — “Приїжджай, покажу”. І все це робиться так. Нині в ЗСУ влаштовують формальні процедури й механізми поширення досвіду, але є цей горизонтальний прошарок людей, які боліють за свою справу, вони контактують, це постійний процес», — пояснив Нургудін.
Як командир, він бачить себе людиною, яка має побудувати організм, що може надійно виконувати завдання і берегти своїх людей.
«Командир — це не про управлінський досвід, я так уважаю. Це не складна частина цієї історії, найскладніша — це ухвалення рішень. Тобто основна командирська робота — треба зважити, зрозуміти, ухвалити виважене, правильне рішення. А на війні, як відомо, хороших рішень не буває. Є погані, дуже погані й дуже-дуже погані рішення, що залежить від ситуації, яка змінюється за хвилину», — розповів Нургудін.
Виклики на посаді командира неосяжні — від виконання завдань до контролю кількості шкарпеток у закупівлях і наявності гарячої їжі.
«Час від часу ти не розумієш, чим керуєш: це військовий підрозділ, стартап, ентерпрайз бізнесу із закупівлями? Жоден командир із часів Цезаря донині не каже, що йому всього вистачає. Війна — це виконання складних завдань за обмежених ресурсів. Твоє завдання — зробити так, щоб ті ресурси, які доступні, використали в правильний час у правильній кількості, тобто максимально ефективно», — сказав він.
На думку Нургудіна, у 2026 році світ іще не має розуміння, що таке безпілотна війна.
«Щокварталу безпілотна війна набуває нових рис, старі підходи перестають працювати, хтось опановує нові, а хтось — ні. Наразі безпілотні технології на рівні екіпажів адаптовано настільки, що після кількох місяців навчання людина може керувати складними засобами досить ефективно. На третій день боєць самостійно воює після навчання: дивишся — а він уже професійний пілот», — сказав комбриг.
Сьогодні на лінії зіткнення екіпажі працюють із наземними роботизованими комплексами, безпілотниками літакового типу. Нургудін називає екіпажі на трьох-вісьмох людей єдиним організмом, якому допомагають нові технології.
«Технологія з’являється, коли на неї є попит. Штучний інтелект застосовують як у цивільному житті, так і у військовій справі: під час аналізу операцій, застосувань, вибудування якогось досвіду чи пошуку статистики. Іще все залежить від зв’язківців. Я згадував Цезаря, думаю, тоді від зв’язківців теж усе залежало. “Старлінк” чи хлопець на коні або в сандалях, але все стоїть на доставці інформації. Немає зв’язку — немає нічого», — додав комбриг.
Так само як розвивається українська система взаємодії з БпЛА, розвивається і ворожа: асиметрично, з покладанням на свої типи ресурсів й у відповідь на розвиток противника.
«Ворог не дурний, вони інші. У них є специфічні сильні сторони, якими вони користуються, і це час від часу може видаватися дурнею з нашого кута зору. Але це точно не дурня, і навіть їхні “м’ясні штурми”, бо вони мають на це ресурс, і вони знають, як скористатися ним із максимальною ефективністю. Це не по-людськи, з нашого погляду. З їхнього — може бути окей. Тут треба ставитися з усією серйозністю і розуміти, що противник робить і як. З погляду технологій — усе те саме», — сказав військовослужбовець.
Він нагадав, що саме через розвиток ворожих дронів на всіх напрямках, де намагаються просуватись росіяни, збільшується кілзона, тож харківцям потрібно бути реалістами.
«Справді, дальність застосування засобів зростає увесь час і зростатиме далі. Тобто треба бути реалістами й розуміти, що дистанція у 30, 40, 50, 60 кілометрів від лінії бойового зіткнення ставатиме дедалі небезпечнішою. І такі міста, як Харків, опинятимуться під тиском ворога. Ми, звісно, робитимемо все можливе й неможливе, але цивільному населенню треба розуміти й готуватися до погіршення умов», — наголосив комбриг.
Водночас він переконаний, що підготовка до складної зими може бути різною, не тільки на побутовому рівні.
«Як підготовка себе та свого помешкання до більш складних умов, так і приєднання до війська. Бо там у деяких аспектах краще: є зв’язок, харчі, тепло, а ще й одежу видають. У деяких випадках у Збройних Силах буде й комфортніше», — підсумував Нургудін.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Тетяною Федорковою».
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика в нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
Підготувала: Аліса Жинкіна
