Ветеран і майстер із ремонту спортивних тренажерів з Харкова Олександр Гончаренко після тяжкого поранення на фронті розробляє обладнання для фізичного відновлення військових і цивільних. Після восьми операцій та пересадки кістки з ноги на праву руку він створив власний тренажер-вертикалізатор.
«Мені допомогло врятуватись саме моя попередня діяльність — те, що я робив із 2012 року і до чого повернувся. Я приїхав на реабілітацію в Рівне. У мене був ноутбук. І поки проходив процедури, у вільний час просто в 3D малював те, що побачив, і як би я хотів це переробити. Тих компонентів, які там були, в Україні немає. Технологію треба було міняти, щоб вона була максимально проста і щоб її можна було виробити, грубо кажучи, в гаражних умовах», — розповідає Олександр Гончаренко у подкасті «Пліч-о-пліч» на Радіо «Накипіло».
За його словами, допомогли знання механіки, технологій і електроніки. Поки він ще служив, у Харкові вже зварили перші деталі за його кресленнями.
Зараз існує дві версії тренажера — механічна й електрична.
«У механічного й електричного задачі однакові, але механічний — це прототип. Грошей не було взагалі. Кошти за поранення я майже всі витратив на обладнання. Перший тренажер максимально незручний, його треба підіймати на домкраті. Ми зробили його як доказ, що воно працює і витримає. І він уже два роки працює», — говорить Олександр.
Електрична версія вже використовується у шпиталях Харкова та на Закарпатті. За кошти гранту від Українського ветеранського фонду команда готує ще чотири моделі — з вмонтованою біговою доріжкою, автономним живленням та окремими рішеннями для дітей.
«Мета — зробити його максимально доступним, зручним і мобільним. Щоб ним міг користуватися не тільки спеціаліст із технологіями, а й реабілітолог у найпростішій лікарні громади і сам ветеран», — говорить ветеран.
Ідея створити підвісну систему виникла після розмови з лікаркою харківського шпиталю. Аналогічне закордонне обладнання коштувало близько 14 тисяч євро. Олександр свідомо зареєстрував розробку як спортивне обладнання, тепер український аналог коштує 190 тисяч гривень.
Грант від УКФ дозволить виготовити п’ять комплексів, які передадуть лікарням безкоштовно, а також створити чотири нові прототипи для серійного виробництва.
Олександр каже, що хоче, аби його тренажер стояв у кожному з понад 400 реабілітаційних центрів країни — і щоб це відбувалося прозоро.
«Я хочу, щоб цей апарат стояв у кожному центрі. І я не хочу, щоб він там стояв за відкат», — підсумовує він.
Наступна ідея Олександра Гончаренка — автобус-пересувна майстерня, де ветеранів навчатимуть ремонту та виготовленню обладнання.
«Можна виїжджати в інші міста, робити мобільний сервіс і вчити одного, двох, трьох ветеранів. Якщо один із них відкриє ФОП і почне працювати — це дуже круто», — планує Олександр Гончаренко.
Цей текст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього тексту є виключною відповідальністю Радіо «Накипіло», і за ніяких обставин його не можна розглядати як такий, що відтворює позицію Європейського Союзу.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Пліч-о-пліч” на Радіо “Накипіло”.
Історію Олександра Гончаренка можна прочитати на сайті Радіо “Накипіло”.
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
