На Харківщині оператори наземних роботизованих комплексів (НРК) Другого корпусу Нацгвардії «Хартія» за одну ніч евакуювали трьох поранених військовослужбовців бригади.
НРК успішно вивезли всіх трьох воїнів із небезпечної зони, а у визначеному місці їх зустріли медики, повідомили 11 листопада в пресслужбі бригади.
Майже всі засоби, які нині використовують у наземних роботизованих комплексах, українського виробництва, розповів в етері Радіо «Накипіло» керівник підрозділу роботизованих комплексів Другого корпусу Нацгвардії «Хартія» з позивним Математик. Він переконаний, що за декілька років цю технологію використовуватиме чимало країн.
«Ми самі дивимося, як краще облаштувати платформу для пораненого. Тому що такої універсальної платформи ми нині поки не використовуємо. Це можуть бути різні поранення: ноги, руки, шиї, спини. Кожне з них потребує якихось нюансів підготовки до цієї місії, якщо засіб уже не на місії», — додав військовослужбовець.
Він розповів про низку технічних проблем, які впливають і на техніку, і на поранених.
«Вібрації — одна з найбільших проблем у роботі з НРК як для електроніки, так і для людини під час евакуації», — констатують у підрозділі.
«Більшість платформ не має підвіски чи системи амортизації, тож їхати пораненому доводиться непросто. Найчастіше ми використовуємо гумові колеса, якщо це колісний дрон. Він може бути як із повітряною камерою, так і зі спеціальним наповненням, яке дасть йому змогу продовжити рух незалежно від того, проколено колесо чи ні», — додав військовослужбовець.
НРК поділяються на різні класи.
«Ми поділяємо їх, зокрема, на середній клас і великогабаритні НРК, які варіюються до 250 кілограмів. Вони менш габаритні, займають менше місця і мають меншу прохідність. Є великогабаритні, які можуть перевозити як до пів тонни вантажу, так і декількох людей», — розповів Математик.
За типом ходової частини бувають чотириколісні, шестиколісні або гусеничні НРК. Гусеничні складніші в обслуговуванні й вимогливі до умов місії.
«У годинах ми не рахуємо — ми рахуємо в запасі ходу на кілометраж. У середньому — це 40–50 кілометрів. Це сьогоднішня наша вимога. Є НРК, які мають запас 20 і 30 кілометрів, проте це обмежує нас у виконанні місій», — сказав Математик.
Швидкість таких комплексів варіюється від 5 до 15 кілометрів за годину, що теж впливає на час евакуації та ризики для пораненого.
«Евакуація нині за допомогою НРК — це не найкомфортніші умови. Це справді великий стрес для пораненого — їхати десятки кілометрів через різні складні ділянки, розуміючи, що зараз може щось прилетіти», — підсумував він.
Проте без наземних роботизованих комплексів, які вчасно дістаються для евакуації бійців, доля тяжкопораненого могла б скластися значно гірше. За останній рік, зазначають у «Хартії», НРК зробили суттєвий технологічний стрибок, що покращило можливості для порятунку поранених.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Володимиром Носковим».
Фото: Аліна Андреєва для бригади «Хартія»
Як доєднатися до спільноти «Накипіло»
