
6. Птаха Наталка Маринчак
Птаха тривожна, сполохана чуттям біди. Так мені хотілось тоді виписати цей внутрішній неспокій. Птаха ніби й велика, але насправді така тендітна. Бережіть своїх внутрішніх птахів, не дайте їм замовкнути. Най інколи вони й розповідають нам страшні казки. Та якщо дослухатись – кожен наш внутрішній птах завжди знає про цей світ правду.
•••
ось я сідаю поруч з тобою на гілку
темним великим нічним наляканим птахом
слухай я говоритиму тихо й гірко
слухай кожнеє слово народиться спалахом
крила мої повносилі сріблясті пружні
очі як дві водойми з дзеркальним обрієм
чуєш дзвенить повітря як від напруги
бачиш в моєму нутрі весь шал безодні
сіла на гілля й розповідаю казку
начебто й добру про світ про хороші днини
ось вони всі не виймеш години ні частки
стиглі й зібрані в коло немов намистини
сіла застигла завмерла як сіль у морі
світ мій такий мінливий і весь прозорий
зіткана зібрана створена й незворотна
бачиш збулася
в кожній синій пір’їнці янголів сотні
слухай цей світ
такий неохопний сьогодні
09.10.2019