Етери

.

Чому Терехов заговорив про «партію війни» та кому це вигідно

Наприкінці минулого тижня в Україні відбувся неабиякий «парад голубів миру»: низка політиків у різний спосіб закликала домовлятися з росією. Заяви лунали від народних депутатів Олексія Гончаренка й Данила Гетманцева, а також від харківського міського голови Ігоря Терехова.

Побутує думка, що всі три заяви зроблено за певним сценарієм. Це сталося на тлі успіху Третього армійського корпусу на Донеччині й за абсолютного небажання країни-агресорки відмовлятися від планів захопити та знищити Україну.

Гончаренко запропонував зняти санкції з росії в обмін на щось. Він сказав, що з неї і так починають знімати санкції, а ми просто спостерігаємо за цим. Уже в понеділок, п’ятого жовтня, Гончаренка виключили з фракції «Європейська солідарність».

«Іще раз хочу повторити: нашу здатність витримувати війну не можна сприймати як згоду жити в ній. Ми прагнемо миру й добробуту», — заявив і собі Терехов.

Президент України Володимир Зеленський відреагував на заяви нардепів Гончаренка й Гетманцева про потребу переговорів із росією. Глава Держави наголосив, що Україна не може поступатися власними інтересами під тиском москви, а народні депутати несуть відповідальність за збереження єдності в країні та мають діяти в інтересах держави. У своїй промові Зеленський не згадав Терехова, якого ще недавно приймав у своєму офісі.

Для чого відразу три політики закинули ці слова втомленим від війни українцям? Чи може така риторика бути спробою перевірити реакцію українського суспільства на тему можливих дипломатичних компромісів або переговорів для завершення війни? Чи свідомі Гончаренко, Терехов і Гетманцев, що росія не хоче миру з Україною, а прагне її повної капітуляції? Чи не є ці троє українських політиків прихильниками прихованої капітуляції та до чого можуть призвести їхні заяви? Нарешті, яку політичну відповідальність вони мають понести за такі висловлювання? Говорили про це з директором Інституту фронтиру Євгеном Глібовицьким.

Етери