Для військових немає значення, зрячий волонтер чи ні

Завтра відзначатимемо Міжнародний день білої тростини. Тростина — це спеціальна палиця для орієнтування у просторі незрячих людей. П’ятнадцятого жовтня у багатьох країнах світу незрячі розповідають про себе: як вони працюють, ведуть побут, виховують дітей, займаються спортом і здобувають паралімпійські перемоги. У Міжнародний день білої тростини люди з порушеннями зору звертають увагу на дотримання прав незрячих.

Варто наголосити, що під час великої війни значно зростає кількість воїнів, які в боях утрачають зір. Їм доводиться учитись робити все тільки вже без зору, спираючись на тактильність, слух і запахи. Однак люди, які схотіли пройти складний шлях адаптації, тепер упевнено говорять: бути незрячим — це ще не найстрашніше в житті.

У подкасті «Накипіло вранці» познайомимо вас із незрячим волонтером із Вінниці Денисом Романовським. Він уже понад десять років допомагає бійцям різних підрозділів Сил оборони України. Денис Романовський, як виявилося, чудовий організатор і логіст. Чоловік закуповує і ремонтує авто, а також обладнує їх спеціальними пристосуваннями, щоб на машину можна було встановлювати кулемети абощо. Після початку повномасштабної війни його команда освоїла виробництво й FPV-дронів.

У Дениса вроджена глаукома, протягом життя його зір поступово погіршувався. А 2016 року він повністю утратив його. Волонтерським екіпажем Дениса керує дружина Людмила, а Денис — за штурмана. Кохана задля цього спеціально здала на права, щоб волонтерити разом із чоловіком. Він особисто відвозить багі воякам. Нині Денис Романовський допомагає захисникам, що воюють, зокрема, на Харківському й Куп’янському напрямках.

Сьогодні незрячий волонтер Денис Романовський — гість подкасту «Накипіло вранці».

Етери