Досвід ветерана на роботі — перевага, а не тягар

Як скласти пазл, щоби взаємодія між ветеранами й роботодавцями була максимально ефективною, панували досвід і повага, а не упередженість і байдужість? Про це в новому епізоді подкасту «Пліч-о-пліч» міркували автор Володимир Носков зі своїми гостями.

Дружні до ветеранів офіси — це не тільки про наявність пандусів, безбар’єрних кабінетів, переговорних і конференцзалів. Це все важливо. Але набагато ціннішими є атмосфера в колективі, готовність менеджменту впроваджувати інклюзивні практики, уміння керівництва розгледіти у воїні кандидата на вакансію, тобто передусім його професійні навички й переваги. Як свідчить досвід компаній, що беруть на роботу ветеранів, військові спеціальності можуть стати в пригоді в цивільному житті й навпаки.

Набуті у війську навички стають потужним ресурсом і дають змогу ефективно реалізовувати свій потенціал у різних сферах. Водночас колективам державних підприємств і приватних компаній потрібно розуміти, що за плечима ветеран може мати складний травматичний досвід через участь у боях, від побаченої жорстокості, а можливо, він упродовж тривалого часу перебував у полоні. Тому, коли фахівці, що працюють із захисниками, говорять, що компаніям потрібно готуватися заздалегідь до зустрічі з ветеранами або повернення демобілізованих колег, це не пусті слова. Це реалії сьогодення і майбутнього. Якщо хтось із керівників іще не усвідомив цього, то трохи згодом зрозуміють усі: у їхніх компаніях працюватимуть ветерани.

У Міністерстві у справах ветеранів прогнозують: після перемоги в Україні буде п’ять-шість мільйонів ветеранів війни і членів їхніх родин, а це кожен шостий українець. Отже, усвідомлення означає дію. Треба переглянути корпоративну культуру й прибрати те, що може спричинити певні бар’єри та перешкоди у спілкуванні й роботі з ветеранами. Потрібно відразу подбати про архітектурну доступність, пристосувати робочі місця, передбачити програми, які допоможуть колишньому військовослужбовцеві відновити професійні навички, а за потреби — навчитися нового фаху. Однак у середовищі людей з інвалідністю заведено говорити так: «Нічого не робіть для нас без нас». Таке саме правило має працювати й у взаємодії з ветеранами.

Водночас і самим людям у пікселі, що повертаються до цивільного життя, варто робити певні кроки назустріч працевлаштуванню. Зрозуміло, що все відбувається індивідуально. Хтось із ветеранів після відпустки готовий до повернення у свій офіс, а інші бажають спробувати себе в новій професії. Частині з тих, хто повертається із фронту, узагалі перший час складно говорити про повернення до звичайного способу життя і роботу взагалі. Це може бути пов’язано зі станом здоров’я, зазнаною інвалідністю, психоемоційним станом або втратою навичок після тривалої служби в армії.

Чи не всі проблеми, з якими стикаються ветерани, повернувшись із фронту, добре відомі співрозмовникові Володимира Носкова — Михайлу Писанцю.

Пан Михайло двічі долучався до українського війська, щоб воювати з російським ворогом. З 2015 року бився в лавах Збройних сил України на Донбасі, а на початку широкомасштабного вторгнення росії звільняв українські землі, зокрема й Харківщину, від загарбників. Михайло Писанець має унікальний життєвий досвід, у якому військовий багаж знань поєднується із цивільним. Це допомагає йому масштабувати досвід серед роботодавців і ветеранів.

У війську він обіймав посаду заступника командира роти з особового складу й заступника керівника батареї з техніки та озброєння. В обов’язки бійця входило формування підрозділу з нуля: розподіл особового складу за штатними посадами, робота з особовим складом від 106 до 320 осіб. Тепер пан Михайло розвиває власний бізнес: керамічну майстерню «Писанці». Паралельно він працює менеджером ветеранських проєктів у громадській організації «Центр зайнятості вільних людей».

Ця ГО якраз і допомагає ветеранам розібратися, де і як можна працевлаштуватися колишнім воїнам із травмами опорно-рухового апарату й де допомагають опанувати кермування автівкою, переобладнаною під ручне керування. Також у центрі зайнятості працюють із компаніями, що збираються наймати ветеранів на роботу.

Тож у новому випуску подкасту «Пліч-о-пліч» поговорили про взаємні дії та кроки, що дають ветеранам і командам підприємств змогу разом комфортно й конструктивно працювати. Гостем став згаданий уже Михайло Писанець — ветеран і менеджер ветеранських проєктів у громадській організації «Центр зайнятості вільних людей».

Водночас Анастасія Розлуцька, керівниця проєкту «Назустріч» від одного з найбільших сайтів в Україні з пошуку роботи Work.ua, розповіла, як за допомогою чеклісту — анкети із 43 запитаннями — керівник може перевірити, наскільки його компанія готова брати на роботу ветерана війни.

У подкасті ви також почуєте про проєкти та пропозиції із працевлаштування, перенавчання і опанування нових професій для захисників і захисниць, що повертаються в цивільне життя, а також про грантові можливості від обласного центру зайнятості. До епізоду долучилася заступниця директора Харківського обласного центру зайнятості Ольга Петренко.

Пліч-о-пліч