Етери

.

Двічі евакуйовані: історія Вільчі — від Чорнобиля до війни

Двадцять шостого квітня виповнилося сорок років від дня катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, що сколихнула світ. Совєцька влада приховувала тоді не тільки масштаби трагедії, але й сам факт вибуху на четвертому енергоблоці. Із 30-кілометрової зони відчуження евакуювали майже двісті тисяч людей.

Тоді совєцька преса не називала їх переселенцями: ішлося про «тимчасове вивезення» сімей із дітьми до санаторіїв і таборів, а згодом — про переселення у різні регіони України. Сьогодні ж ці люди мають інший досвід. Багато з них пережили вже дві евакуації: першу — після Чорнобиля, другу — під час повномасштабної війни. Саме про це історія жителів Вільчі.

На Харківщині є селище Вільча неподалік Вовчанська. Нині воно зруйноване війною і майже безлюдне. А на початку 1990-х тут реалізували масштабний проєкт: жителів Вільчі Поліського району Київської області, яка опинилася у зоні відчуження, переселили до новозбудованого однойменного селища. У 1992–1993 роках сюди переїхали приблизно дві тисячі людей. У новій Вільчі були школа й медпункт, однак місцеві згадують, що земля тут менш родюча, ніж на Поліссі.

На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році харківська Вільча пів року перебувала під окупацією. Нове випробування настало у травні 2024-го, коли російські війська знову пішли в наступ на Вовчанському напрямку. Сьогодні Вільча на лінії фронту, а більшість жителів виїхала, переважно — до Харкова.

Про Вільчу на Харківщині й на Київщині, а також про людей, які знову змушені облаштовувати життя на новому місці через війну, говорили в етері Радіо «Накипіло». У студії були виконувачка обов’язків старости селища Вільча Наталія Ямкова та колишній директор місцевої школи Михайло Величанський.

Етери