play_arrow

Пліч-о-пліч

Історик у пікселі

micВолодимир Носков today09.09.2023 819

Тло
  • cover play_arrow

    Історик у пікселі Володимир Носков


Замість мультимедійної дошки — автомат Калашникова. Воїн із Харкова Дмитро Змієнко тимчасово залишив викладання історії, щоб виганяти з рідного міста ДРГ та російські війська.

До повномасштабної війни Дмитро Змієнко був методистом у харківській гімназії № 35, тож у бригаді йому дали військовий позивний «Методист».

Сорокасемирічний педагог із весни минулого року є бійцем 127 окремої бригади 226 окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ.

Стрілець спочатку вибивав російського ворога з Харкова, згодом — із прикордонних сіл, а вже після цього його бригаду скерували до Бахмута — пекельного місця, де понад рік українські війська тисячами перемолочують росармійців. Там Дмитра й дістала мінометна черга. Уже в Полтавському обласному клінічному шпиталі для ветеранів війни в нього з’явився час поміркувати про все, що відбулося за ці півтора року широкомасштабного вторгнення росіян до України.

Наша розмова з Дмитром Змієнком — це швидше монолог учителя. Він «тут і зараз» гортає сторінки історії свого воєнного життя. До великої війни, на уроках новітньої історії, він багато розповідав школярам про злочини комунізму, політичні репресії в ссср, про невпинне бажання російських вождів знищити українську націю, зламати людину морально. Однак, коли світові розвідки наприкінці 2021 року масово заговорили про скупчення сил армії рф поблизу українсько-російського кордону, Дмитро блокував думку про швидке збройне вторгнення на нашу територію.

Востаннє зі своїми учнями й ученицями харківської гімназії № 35 учитель історії Дмитро Змієнко бачився під час уроків 23 лютого минулого року, перед великою війною. Однак старшокласники й випускники не гублять зв’язку з Дмитром Олексійовичем. Вони збирали гроші на дрон, генератор та інші прилади, які допомагають удень і вночі нищити російську нечисть.

Боротьба Дмитра Змієнка за відновлення рухливості правої руки й пальців, а також за мобільність ніг триває. У реабілітаційному кабінеті полтавського шпиталю він щоразу ставить перед собою нові цілі. Дмитро має потужний стимул одужати: кохана, учні в школі й подальша боротьба за остаточну перемогу над росією.

У записі цього епізоду подкасту «Пліч-о-пліч» слухайте, як поточні реформи медицини позначилися на роботі військових шпиталів, які зміни в реабілітації ветеранів російсько-української війни відчуває на собі воїн ЗСУ з Харкова Дмитро Змієнко.


Пліч-о-пліч

0%