Першу Харківську фортецю, збудовану 1656 року, не можна називати повноцінною оборонною спорудою. Вона складалася переважно з дубових колод, між якими були щілини, а веж спочатку не було.
Про це розповів дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов в етері Радіо «Накипіло».
«Першу фортецю, збудовану 1656 року, уважати фортецею… я так не сказав би, бо вона становила собою просто такі загострені дубові колоди, і більше нічого не було. Ворота. Навіть не побудували вежі. Перша фортеця була дуже слабкою з погляду саме оборонної споруди. Плюс між деякими цими колодами були щілини, де можна було просувати руку, тому що дуб був не дуже хорошої якості», — сказав краєзнавець.
За його словами, для козаків, які жили в Харкові, найчільнішим завданням було просто огородити поселення.
«Козакам, які тут проживали, головне було огородити. Царський наказ виконали, щось там поставили, замість проїзних веж — ворота, от і все», — пояснив історик.
Він припускає, що до появи фортеці козаки в разі небезпеки використовували тимчасові сховки в лісі.
«Думаю, що вони здебільшого розраховували перебути десь у лісі. Це не раз так бувало. Знаю, що по деяких населених пунктах, які опинялися поза фортецями на пристойній відстані, робили такі місця, де була навіть джерельна вода, і ховались, чекаючи, коли загроза спаде. Гадаю, що тут теж здебільшого розраховували на це, а наказ будувати фортецю для багатьох був несподіванкою», — розповів Парамонов.
Краєзнавець зазначив, що московська держава прагнула створити в Харкові значний гарнізон, який мав би виконувати роль буферної зони.
«московська держава хотіла мати на цій території пристойний гарнізон як буферну зону, на якій може затриматися навіть невеличке військо», — сказав він.
Одним із елементів системи оповіщення у фортеці була вістова гармата. Вона мала повідомляти жителів про наближення небезпеки.
«Тому тут була вістова гармата, яка мала стріляти, якщо побачили якийсь загін — чи то татарський, чи то запорозький, чи то гетьманський, чи то козаків, які підтримали того або того гетьмана, — тоді ця гармата стріляла. Вона стріляла не по ворогу, а у зворотний бік, тобто там, де перебували харківці, які були на пасіках, полях, випасах худоби, озерах і річках чи будь-де», — розповів Парамонов.
Згодом у Харкові з’явився і вістовий дзвін.
«Потім у Харкові майже відразу з’явився і дзвін. Щойно вже побудували вежі фортеці, то з’явився вістовий дзвін. Тому що це така головна дзвінка річ для сповіщення, до того ж конструкція цього дзвона була особлива. Їх виготовляли на московському дворі, їх бракувало», — сказав дослідник історії.
За його словами, звук такого дзвона був особливим і мав одразу сигналізувати про небезпеку.
«Ці дзвони були цікаві за формою і відрізнялися від церковних. Вони давали такий протяжний звук, який відрізнявся від будь-чого, тобто люди відразу розуміли, що це якась небезпека», — зазначив Парамонов.
До 1658 року фортецю уже почали суттєво укріплювати. Коли до Харкова прибув новий воєвода Іван Офросімов, тут уже стояли вежі, зокрема вістова, а також збудували льох, магазини для запасів і воєводське подвір’я.
«Уже трішки вдалося зробити. Тобто стояли вежі, проїзні всі точно стояли, стояла вістова вежа й побудували льох і магазини для запасів, з’явилося і воєводське подвір’я», — розповів Парамонов.
Він зазначив, що поступово фортеця вплинула й на розвиток Харкова.
«Із самого початку не до кінця була така впевненість, що в Харкові ця фортеця справді конче потрібна. Згодом уже побачили, що це дійсно добре впливає на розвиток, навкруги з’являються поселення і зростає кількість людей, а відповідно, жвавішає торгівля, люди починають заробляти, економічне життя одразу випурхує назовні; побачили, що Харків усе ж таки відіграє більш важливу роль, ніж будь-яке інше поселення», — підсумував дослідник.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Тетяною Федорковою».
Фото: «Вікіпедія»
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика — у нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
