Харків — російськомовне місто
Харків — не російськомовне місто, а русифіковане, якщо точніше — змосковщене. Як і багато інших міст України, західних зокрема. Більшою чи меншою мірою. Що триваліший вплив московського сусіда, то сильніше помосковщення. А втім, це не незворотний процес, коли є міцна національна основа, а місто її має.
Харків — не тільки не російськомовне, але й місто, на околиці якого, в Основі, народився, жив і творив Григорій Квітка-Основ’яненко — перший прозаїк нової української літератури, батько української прози, який цілеспрямовано почав писати українською, щоб довести: нашою мовою можна розповідати не тільки про комедійне («Енеїда» І. П. Котляревського), але й про глибоко ліричне («Маруся»). Це до нього Тарас Шевченко писав: «Утни, батьку, щоб нехотя / На весь світ почули, / Що діялось в Україні, / За що погибала, / За що слава козацькая / На всім світі стала!».
Поблизу Харкова народився, а потім навчався у місті Борис Грінченко — укладач чотиритомного Словаря української мови, який обстоював поширення української мови в школі й установах, а також був активним діячем Братства тарасівців, створеного тут-таки, у Харкові.
Це місто, у якому зародилося українське радіо: «Алло, алло, алло! Говорить Харків! Усім, усім, усім! Працює перша в Україні радіотелефонна станція». Що важливо, заснували його ентузіасти-радіоаматори, а не совєцька влада.
Нарешті, це місто, у якому 1928 року уклали перший соборний правопис української мови попри те, що західні терени українських земель входили до складу інших держав. Його теж затвердили в Харкові, а не в Києві чи Львові, саме тому він відомий іще як «харківський» — за місцем його впорядкування.
Харків — проросійське місто
Що-що? Той самий Харків, який надавав прочуханів проросійським силам у 2014-му, показавши їм «русскую вєсну» по-українськи? Той, який називають східним Бандерштатом? Той, у якому народилася народна пісня «путін — х**ло!»? Чи той, який дав відсіч московським окупантам у перші дні повномасштабного вторгнення? У Харкові завжди сильні позиції тримали й тримають українці, які боронять своє, плекають українське. Учора, сьогодні, завтра. Від Братства тарасівців і гасла «Слава Україні!» до приспівки «путін — х**йло» і батальйону «Азов», кістяк якого серед інших склали активісти харківської організації «Патріот України» — осередку націоналістичної ідеї, який під керівництвом харківця Андрія Білецького гуртував патріотичну молодь.
Харків — перша столиця України
Для називання Харкова столицею насправді є багато нагод. Харків — столиця Слобожанщини, книжкова столиця, найбільший центр українського книговидання і книгодрукування, колиска української літератури разом із Полтавщиною і Черкащиною (Григорій Сковорода, Григорій Квітка-Основ’яненко, Харківська школа романтиків), центр розвитку української літератури у 1920-х, місто університетів, але також столиця відчаю (Голодомор) і столиця Розстріляного відродження, тінь яких наклав на Харків статус тої-таки столиці УССР, а фактично філії совєцького союзу, чиїм наступником є російська федерація.
Казати, що Харків — це перша українська столиця — усе одно що погоджуватися з кремлівським курдупелем, що Україну створив товаріщ лєнін, і славити епоху, коли вище совєцьке керівництво зробило Харків центром ухвалення рішень проти українських селян та інтелігенції, а також місцем ув’язнень і розстрілів українців.
23 серпня — день визволення від нацистських загарбників і День міста Харкова
23 серпня — день зміни нацистської окупації на совєцьку. Це чергова фальшива дата «освобождєнія» у кредит у дусі московських окупантів. Це також день пам’яті жертв сталінізму та нацизму, що робить дату дуже сумнівною для міських святкувань.
Харків’яни, а не харківці
Ніт, і харків’яни, і харківці, ба навіть точніше харківці, а не харків’яни. По суті, катойконім (себто назва жителів певної місцевості) «харківці» став черговим негласним репресованим словом, яке за совєцьких часів штучно витіснили формою «харків’яни». Якщо людей можна заморити голодом, розстріляти й товарняками примусово вивезти в Сибір, а на їхнє місце завезти «русскіх чєловєков», то чому не можна схоже зробити зі словами? Можна. Це совєти й зробили.
