Собачий ПТСР та евакуація під дронами: як працює Animal Rescue Kharkiv

Чи буває у собак та котів ПТСР? Якими препаратами його лікують? Наш сьогоднішній репортаж — про евакуацію, лікування та адопцію тварин із зон бойових дій. Харківська організація Animal Rescue Kharkiv за чотири роки повномасштабного вторгнення врятувала понад 28 тисяч тварин.

У ветеринарній клініці Animal Rescue Kharkiv одночасно лікують по 50-60 собак та котів. Іноді, у дні, коли фронт рухається — це може бути і сотня тварин одночасно. Адже приймають усіх, на вулиці не лишають нікого. 

Лікарі цієї клініки вимушені ставати ще і ветеринарними психологами, адже багатьох тварин до них привозять у стані глибокого стресу. Наприклад, пес Тимоша з Донеччини від гучних обстрілів і після того, як його власники евакуювалися, став у буквальному сенсі зʼїдати сам себе.  

У новому випуску «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло» Марія Малєвська та Олександр Бринза побували у клініці Animal Rescue Kharkiv. 

ARK розташована у центрі Харкова. На рецепції — кілька боксів із собаками, на дивані — двоє котів із катетерами в лапах. Усі пацієнти не вміщаються у лікувальних приміщеннях. 

У першій кімнаті, де розташовані бокси з собаками та котами, нас зустрічає гучним гавкотом невисокий чорно-білий пес на колісному кріслі. Його задні лапи нерухомі. Говоримо — зі старшою адміністраторкою клініки Євгенією Толстою.

— Розкажіть про вашого охоронця, який нас вилаяв.

— Це наш Кріс. Він потрапив у ДТП, у нього перелом хребта. І він, на жаль, ходити вже не буде. Тому опікуни, люди, які ним займались, які нас викликали, вони нам такий візок подарували. Він полюбляє на ньому гуляти. Він як собака, якщо можна так сказати, повноцінно здоровий. Єдине, що він самостійно не стає на задні лапи. Ми хочемо його прилаштувати у гарну родину, де б за ним доглядали.

Поранення, мінно-вибухові травми, опіки, голодне виснаження, зневоднення, піроплазмоз після укусів кліщів, перелами. Майже у всіх тварин тут — стресовий стан. 

— У котів значною мірою загальне виснаження. Нервовий психічний стан, який повністю впливає на органи травлення. Тобто їм потрібно відновлювати не лише нирки і печінку, але весь організм.

— Скільки загалом у вас тварин знаходиться в клініці приблизно? 

— 50-60, буває і 70. Буває і більше. Ми намагаємося приймати по максимуму тих, хто потребує допомоги. Ми не можем когось залишити на вулиці. Відповідно навіть, якщо боксів не вистачатиме, ми все одно приймемо тварину. Іноді, коли десь йдуть якісь дуже серйозні бої, тварин буває і до ста. Ми тоді їх розставляємо усюди. Але ми намагаємось їх швидко передавати в інші організації, на перетримку або прилаштовуємо.

Ветеринарна лікарка Діана Галілова дістає з одного з нижніх боксів цуценя з травмованою задньою лапою, шерсті на ній немає. 

— Це Генрі. Його цуциком вивезли з зони бойових дій з Донеччини. В нього була скальпована рана на лапі з відкриттям кісток, з некрозом. Там було просто повне загноєння. Він приїхав дуже зневодненим.

Генрі загрожувала амптуація ноги, але виходили, каже Діана. Скоро пес поїде до Литви: родину йому вже знайшли. 

Говорить Євгенія Толстая:

— Ми підбираємо співробітників таким чином, щоб вони віддавались максимально, хоча б на той час, коли вони тут працюють. До всіх тварин потрібні різні підходи. Комусь треба щось м’якеньке, з кимось треба просто посидіти в боксі, поговорити, когось винести на вулицю.

— Ви ще маєте бути і ветеринарними психологами. Є такий фах? 

— Так, є. Ми намагаємось максимально вкластись і додати їм те, що вони втратили.

Найбільше тварин, розповідає Євгенія Толстая, зараз привозять з-під Купʼянська та з Донеччини: Дружківка, Костянтинівський напрямок, Лиманський, Словʼянський. Коти та кошенята, цуценята, дорослі, великі пси, породні та прості дворові. 

— У нас є пес Тимоша. Він мав господарів. Його якраз привезли з зони бойових дій після прильоту. До нас звернулись люди, які там живуть і сказали, що є такий пес. Але історія почалась раніше. Коли почались обстріли, в нього почався стрес. І він після гучних вибухів став себе кусати за боки. Господарі намагались якось з цим справлятись. Потім, на жаль, евакуювались, і за ним приглядали сусіди. А до нас він потрапив в той момент, коли неподалік стався приліт. Там все зруйнувано, і він почав просто себе з’їдати. Тобто у собаки була повністю порушена психіка. Він собі повністю погриз задні лапи, боки. Це все кровило. Нашим основним завданням було — відновити його довіру до людей і позбавити його страху, який у нього викликали вибухи. Наші дівчата зрозуміли, коли з ним говорити: у момент, коли він себе гризе — пес припиняв це робити. І допомагало спілкування з іншими собаками.

— Чи можна сказати, що у нього ПТСР?

— Так.

— Як думаєте, це і від обстрілів, і від того, що люди його кинули? 

— Так. Дуже схоже на те, що у нього через обстріли не витримала психіка. Плюс — зрада. Але як зрада. Ми не можемо засуджувати людей, бо не знаємо, у яких умовах вони опинились. Але те, що він втратив людину, на яку орієнтувався, це погіршило його стан.

Дівчата дістають з верхнього бокса великого і дуже пухнастого красеня-кота. У Фунтика — блакитні очі, чималі щоки. Він евакуйований із Дружківки. І теж — у стресовому стані, довго відмовлявся взагалі бодай щось зʼїсти. Під ним — кіт Сіряк, так його назвали військові, які його привезли до клініки. У Сіряка — множинні травми. 

Говорить директорка з комунікацій Animal Rescue Kharkiv Ярина Вінтонюк. 

— Крім того, що тварини потрапляють з різноманітними травмами, хворобами, те, що ми спостерігаємо під час війни, саме фактор стресу є каталізатором всіх цих захворювань, все, що з ними відбувається. Одна з найбільших проблем — це різні порушення і психіки тварин, а також саме моменту довіри до людей. Тому перш за все, що наші працівники роблять, коли приїжджають до нас тварини — це момент відновлення цієї довіри. І насправді сюди йдуть колосальні зусилля. Дівчата, зустрічаючи евакуацію, з ними і танцюють, голублять їх, розмовляють. В нас є працівники, які теж пережили втрату дому, наприклад. І вони, розмовляючи з цими собаками, пояснюють: ”Слухай, повір, все буде добре. Я знаю, що ти переживаєш. Ти вже в безпечному місці, в тебе все буде якнайкраще”. Цей момент, як дівчата вдихають життя у них, бо це основа якраз виздоровлення цього. Які б ми круті препарати їм не знаходили, яке б лікування не розписували, але це не працює без цього відновленого контакту людини-тварини.

Окрім ветклініки, Animal Rescue Kharkiv має ще кілька локацій. Ми приїхали в один з їхніх центрів у 20 кілометрах від Харкова. 

Говорить Ярина Вінтонюк:

— Зараз ми знаходимося в реабілітаційному центрі ARK Peace Sanctuary. Конкретно ця зона — це зона карантину. Ось тут у нас знаходяться відкриті вольєри. Там ми бачимо вольєр з цуценятами-підлітками. Тут у нас вольєрчик з маленькими собачками, які дружать один з одним. Ось тут зона у нас, де є операційна, стаціонар невеличкий, де лікують тварин. Така підтримуюча терапія. І також тут ми будуємо зону для тварин, які тільки-тільки приїхали. Вони перші три дні повинні відіспатися, побути у спокійному приміщенні. Там іде будівництво реабілітаційного центру для стареньких собак, собак з інвалідністю. 

— Тобто всі ці собаки — евакуйовані? 

— Так, абсолютно всі. 

— Скільки їх тут?

— Близько 330 собак. 

— Скільки в місяць ви вивозите тварин? 

— У місяць ми евакуюємо 300-500 тварин. Із них 150 потрапляє до нас. Решта роз’їжджаються або по організаціях, які звернулися до нас за допомогою. Це можуть бути господарі, опікуни, які забирають цих тварин після евакуації. 

— Ярино, судячи з відео, Руслан заїжджає в такі місця, куди вже не їде жодна гуманітарна місія. Принаймні, задля порятунку тварин — точно. Це справді так?

— Так, на жаль. Є ситуація, коли гуманітарні місії, поліція, уже різні структури не заїжджають через безпекову ситуацію в населені пункти. Але є люди, які залишаються якраз конкретно, тому що у них є, наприклад, під опікою тварини, вони не можуть врятувати себе, тому що вони мають своїх, наприклад, тварин, або до них ще прийшли інші тварини, які мали раніше господарів. І життя цих людей, і життя цих тварин залежить від евакуації. Люди просто пішки виходять. Ми усвідомлюємо, що це їхній єдиний шанс, тому наша організація, безпосередньо наш Руслан, рятувальник, він продовжує виконувати цю роботу. 

— Скільки разів ви потрапляли під обстріли?

— За останній рік тричі влучали дрони. В нас одна машина від’їздила після трьох ударів дрона. На щастя, все благополучно: і люди, і тварини в нас залишились живі.

Менеджерка з адопції, тобто всиновлення, Олена Донець веде нас до вольєру з малюками та підлітками. Нас миттєво оточують десятки маленьких собак. 

— Це один із вольєрів з такими малюками, це підлітки, які люблять цілуватися, обніматися, отакі манюсінькі. 

— Ви багато віддаєте на всиновлення за кордон. У які країни вам вдається прилаштовувати? 

— Ми вже давно працюємо з Францією, з Німеччиною. Німеччина взагалі така дивна в хорошому сенсі країна. Вони дуже співчутливі до стареньких і дуже співчутливі до собак з інвалідністю. Без ручки, без ніжки, без очка. Вони найкраще в світі ставляться до таких тварин. Ми з Німеччиною дуже добре співпрацюємо. Литва, Латвія, Швеція, Нідерланди, Польща.

— Які це обсяги? 

— В цьому місяці ми прилаштували 49 собак. Але насправді для нас це такий не дуже добрий місяць по адопції. Враховуючи, скільки ми приймаємо тварин з евакуації, то для нас це мало. 

— Давайте озвучимо статистику. Чи є загальні дані щодо того, скільки тварин пройшло через Animal Rescue Kharkiv за час повномасштабного вторгнення? Це, мабуть, уже десятки тисяч?

— За чотири роки врятовано 28 тисяч тварин, 5-6 тисяч в рік. 

— І скільки з них вам вдається прилаштовувати в родини? Яка це частка в українські родини? 

— Більше за кордон. Судячи з останнього місяця, у нас виходить, що при тому, що ми прийняли 62 собаки з евакуації в цьому місяці, 49 ми влаштували за кордон і 21 в Україні. Тобто український ресурс насправді не розкритий. 

— Про вас мало знають. 

— Насправді, якби ми змогли співпрацювати з людьми, які будуть їх приймати десь в безпечніших частинах України на себе, це би був би реально прекрасна допомога. Ще одна категорія, це третя вже категорія, це породисті тварини, породисті собаки. Вони генетично налаштовані на максимального спілкування і життя з людиною. Це вівчарки, алабаї, стафорди, маламути, хаски, лайки — це все тварини, які потребують постійної уваги, коннекту, спілкування, грання. 

— Альоно, якщо хтось побачить цей репортаж, але живе десь далеко — наприклад, на Вінниччині чи Франківщині, — чи готові ви доставити туди собаку?

— Так, від початку повномасштабного вторгнення ми почали це робити, логістика налагоджена.

— Тобто, ви привезете, тільки візьміть. 

— Так, ми зможемо. І це би, звичайно, нам дало більший простір для прилаштування, наприклад, там великих, середніх собак. 

Олена показує нам дорослу вівчарку Нору — її сюди, до реабілітаційного центру привезли військові, собака була з цуценятами. У вольєрах на подвірʼї, де тримають крупних собак, — бачимо двох хаскі в одному боксі: це дворічна мати та її однорічний син. Усим їм Animal rescue Kharkiv шукає родини. 

Говорить Ярина Вінтонюк:

— У нас побудований механізм, як ми працюємо з тваринами після евакуації. Абсолютно кожну тварину готують до усиновлення її, як соціалізують, так і працюють із її імунною системою: вакцинують, стерилізують. Це може тривати два-три місяця, але коли вже сім’я готова усиновити, до них потрапляє підготовлена собака.

Працює цей реабілітаційний центр — не лише як допомога тваринам, сюди приїздять і люди — задля терапії. Часто — цілими родинами, нерідко — військові після поранень. Продовжує Олена Донець: 

— У нас в реабілітаційному центрі був котик, який приїхав з евакуації. У нього не було очка одного. І так як реабілітаційний центр працює з людьми, приходили до нас військові. Один із військових вирішив всиновити котика. Військовий теж втратив око на війні в зоні бойових. Він ходив і вирішив вирішив врятувати, всиновити котика. 

В Animal rescue Kharkiv є сторінки у фейсбук, інстаграмі, є сайт, де є вся інформація про евакуйованих тварин. Варто лише задати в пошуку: «Порятунок тварин Харків» або назву організації англійською. Тут будуть раді тим, хто шукає друга в родину. Допоможуть з усіма щепленнями, кормами та соціалізацією. 

Радіо «Накипіло» висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Радіо «Накипіло» зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.

Слухайте інтерв’ю повністю в програмі «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло».

Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»