У четвер, 19 лютого, у театрі «Нафта» відбудеться прем’єра вистави «Потяг 723», присвяченої досвідам війни, дорогам, людям і станціям української залізниці.
Виставу зробили в жанрі постдокументального театру — на перетині свідчень і художнього вимислу, сказала в етері Радіо «Накипіло» режисерка вистави Юлія Одокієнко.
«Ми працюємо в постдокументальному театрі, де маємо частину роботи з документами: безпосередньо з інтерв’ю, зі свідченнями людей, які працюють на залізниці чи дотичні до Укрзалізниці. Також — із власними історіями пасажирів і пасажирок. Окрім такого чистого документа, ми маємо поле для художності, вигадки ефемерного світу. Цікаво шукати, як працювати на перетині цих двох зон відповідальності», — пояснила вона.
Текст вистави формувався на основі дослідження та розмов із працівниками й працівницями залізниці різних професій. Особистий вимір історії пов’язаний із селищем Ков’яги на Харківщині, звідки родом режисерка.
«Я з невеличкого селища Ков’яги — це Харківська область, поміж Полтавою і Харковом. Коли ви їдете потягом “Інтерситі” № 723 з Харкова до Києва, ви завжди проїжджаєте його — просто не знаєте про це», — зазначила режисерка.
Через історію маленької станції команда намагалася показати ширший соціальний і культурний контекст.
«Що менше поле ми маємо, що глибше занурюємося у конкретну станцію, спілкуємося з людьми, вивчаємо, як це влаштовано, то більше відкривається величезний політично-соціальний, навіть культурний пласт. Там працюють мої батьки, вони допомогли нам глибше вивчити цю тему», — сказала Юлія.
Акторка Ліза Прасолова додала: усе, що звучить у виставі, народилося з інтерв’ю та дослідницької роботи команди.
«Вистава більше будується навколо Юлиної історії, бо вона з Ков’яг, у неї родина залізничників. А всі інші — це контакт, у якому ми існуємо. Вистава — калейдоскоп: вона складається з різних частинок, ми переходимо, пересуваємося, проїжджаємо різні речі», — розповіла акторка.
Виставу створили в межах менторської програми «НафтаПрод».
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Алікою Піхтеревою».
