«Без ризику не буває перемоги»: як колишні трактористи та водії стали танкістами 5 Слобожанської бригади «Скіф»

Вони працюють як єдиний організм — екіпаж танка на бойовому завданні має діяти блискавично, а в укритті дбати про свою бронемашину. Вони і техніки, і польові конструктори, коли йдеться про те, як захистити техніку. В умовах сучасної війни, коли танкові двобої пішли в минуле, потрібно міркувати, як уразити ціль і самому вціліти. Як колишні трактористи та водії перетворилися на танкістів славетної 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України? 

Денис на позивний Льова підписав контракт одразу після строкової служби. Вирішив бути танкістом, як батько. Хоча той нині вже не служить і лікується, нерідко дає синові поради.

«Я дзвоню до нього, кажу: “Батю, там сюди-туди, де воно що?”. Він каже: “Там-то, там. Якщо чогось не найдеш, передзвони — я підкажу тобі».

В екіпажі танка Льова — навідник. Головне в роботі, на його думку, — швидкість реакції.

«Різкість — це перше, що має бути. Усе треба робити швидко. Скільки я стріляв із танка, там тільки все різкість. Ми їхали, я на ходу стріляв і влучав. Там просто секунда, щоб ти націлився і вдарив», — каже Льова.

У вільну хвилину дбають про машину. Навідник стежить за стволом, щоб його змазали і він не клинив. Механік-водій — за двигуном і рештою. Олександр на позивний Санич прийшов до війська добровольцем. Іще рік тому й гадки не мав, як улаштовано танк, а тепер разом із побратимами приводять усе до ладу.

«Є побратими з різних частин, які беруть участь у бойових діях. І воно все дороблюється на практиці. Тобто виїхали — ага, це працює, це не працює. Значить, це треба викинути, доробити отак. Скажімо так, з миру по нитці. От вийшла така красуня».

Коли розібрався, керувати танком стало не складніше, ніж трактором, говорить Санич.

«Дуже схоже на трактор. Свого часу я був трактористом. Два-три роки в тракторній бригаді, тобто є навички, поняття, куди лізти, що робити. Воно плюс-мінус схоже».

Танк нацгвардійці не тільки обслуговують, але й допрацьовують. Наварюють захист, вішають ланцюги. Після апгрейдів машина стає на дві-три тонни важчою. Головне — безпека екіпажу й бойової машини.

«Нині йде дронова війна, і захисту, що є на танку, замало. Доводиться видумувати. “Мангали”, ланцюги, РЕБи — усе-усе чіпляється, щоби зберегти життя екіпажу й виконати бойове завдання», — говорить механік-водій танка 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ Олександр на позивний Днєпр.

Хоча прямих танкових боїв нині майже немає через дрони, із закритих позицій танк може давати ворогові на горіхи, каже Олександр.

«Ми допомагаємо хлопцям, які сидять в окопах. Зрозуміло, що ми ризикуємо. Без ризику не буває перемоги».

Як доєднатися до спільноти «Накипіло»