Унікальну операцію провели воїни Третього мотопіхотного батальйону «Воля» 57 бригади на Харківщині. На околицях Вовчанська вони взяли в полон російського військовослужбовця за допомогою дрона з гучномовцем. Ідучи за голосом пілота «мавіка», полонений вивіз із поля бою тіло загиблого українського воїна, якого досі не могли евакуювати через ризики для тих, хто вирушив би по тіло. Виконуючи голосові вказівки дронаря, росіянин вивіз тіло полеглого на саморобному візочку-ношах, що їх полоненому скинули теж із дрона.
Як планували операцію, скільки підрозділів залучили й чи відразу росіянин погодився здатись і допомогти з евакуацією полеглого — у репортажі Марії Малєвської та Олександра Бринзи для подкасту «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло».
Дронарі 57 окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка використовують гучномовці вже кілька місяців.
Розповідає командир Третього мотопіхотного батальйону «Воля» Олег Сіроштан:
— Почали використовувати місяців чотири тому. Спочатку нам декілька разів удавалося брати полонених за допомогою розвідувального дрона, звичайного «мавіка», без гучномовця. Просто моргали дроном, виходили на візуальний контакт із противником. Потім додумали, як розвивати цю ідею. В інтернеті знайшли гучномовець до «матріксів», замовили, протестували й почали його використовувати. Як це відбувається? Кріпимо гучномовець безпосередньо до «пташки», до «мавіка». Підлітаємо до противника, і пілот у режимі реального часу спілкується, говорить, що потрібно. Завчасно даємо пілотові вказівки, що треба робити, що говорити. Після цього він входить у контакт із противником — так і беремо їх у полон.
Цього разу бійцям за допомогою дрона з гучномовцем удалося узяти в полон спочатку одного росіянина, і він розповів, що на позиції був не сам.
Розповідає пілот «мaвіка» з позивним Кот:
— Розвідуючи дроном околиці Вовчанська в невеличкій лісистій місцевості, помітили рух противника, який, забачивши дрон, почав тікати у свою нірку. Я саме був на дроні з гучномовцем. Почав через гучномовець умовляти його здатися. Говорив, що ми збережемо йому життя і надамо медичну допомогу, щоб він виходив, і тоді виживе. Спочатку він не хотів цього робити, але після того, як біля нього відпрацював наш FPV-дрон, він забіг у невеличку лісисту місцевість, скинув із себе бронежилет, автомат і каску, а тоді вийшов, піднявши руки. Я почав його виводити під дрон, говорячи на гучномовець, щоб він виходив по дорозі, на асфальт, щоб дивився під ноги, бо скрізь мінування. За роки моєї служби досвіду брати ворога в полон я не мав жодного разу, тому імпровізував. Чи спрацює, чи не спрацює — я був узагалі не впевнений, але мав надію, що противник усе ж таки схаменеться і захоче зберегти своє життя.
Далі провадить заступник командира батальйону «Воля» бригади Олег Крижанівський:
— Після того як вивезли полонених до нас, вони розказували нам, що нині дуже багато військовослужбовців противника не хочуть виконувати бойові задачі, бо, за їхніми словами, вони потрапили на лінію зіткнення через обман. Їх заманювали різними казками про те, що працюватимуть або на будівництві, або десь на відновленні території, але тільки не на лінії зіткнення. Тому вони, опинившись на ЛБЗ і відчувши запах смерті, ризик утратити життя, ухвалюють рішення здатися у полон. Вони кажуть, що назад, до своїх, краще не повертатися.
Як виникла ідея евакуювати загиблого побратима за допомогою полоненого? Комбат Олег Сіроштан каже, це була імпровізація, яка вдало спрацювала:
— Ідея з’явилася раптово. Цього не було в планах. На жаль, наш військовослужбовець під час бойових дій загинув на тій ділянці місцевості, яка була небезпечною для евакуації. Ми спочатку взяли одного полоненого. Думали ним вивезти тіло свого, перевели спочатку на свою позицію, думали його потім відвезти, щоб він виніс тіло. Наступного дня узяли ще одного полоненого. Вирішили, що якраз по дорозі, як він буде рухатися, щоб цей військовополонений виніс наше тіло, не ризикуючи життям і здоров’ям наших військовослужбовців. Підлетіли «Вампіром» до тіла, скинули евакуаційні ноші, щоб це могла зробити одна людина. Після того підвели полоненого за допомогою гучномовця до тіла, дали йому вказівки, що зробити. Він знайшов ноші, знайшов тіло, поклав на евакуаційні ноші й евакуював. Він ішов за маршрутом, який ми вказували йому. Одразу погодився, бо розумів, що нам можна довіряти. Адже, коли ми брали його в полон, за допомогою гучномовця повідомляли: «Виходь, здавайся, по тобі уражень не завдамо». Ми дотримали свого слова, по ньому більше ніяких уражень не завдавали. Тому полонений почав нам довіряти й виконував усе те, що ми говорили йому.
За пультом «Вампіра» був пілот на псевдо Мамон. Каже, за час служби йому доводилося скидати з дрона різні вантажі: милиці, медикаменти, амуніцію, одяг, зброю, будівельні матеріали, був навіть пліт для перетину річки. Але візочок — уперше.
— Чекали на команду, коли буде можливість витягнути тіло. Ми вже були готові до всього. У нас уже був візок, уже давно чекав. Й от згодився. П’ятнадцять хвилин — і ми готові. Візок було нескладно доставити. Єдине, що довелося його нести на довгій мотузці. Під час злету мали стежити, щоб він не заплутався, і набрати оптимальну висоту, щоб сам вантаж не зачепився за перешкоди. А загалом усе стандартно: як звичайні вантажі. Насправді було дуже цікаво, коли російський полонений допомагав, точніше мав можливість допомогти. Ми зі свого боку зробили все для того, щоб він мав можливість нормально витягнути тіло. Бо людина відвоювала, мала потрапити додому на відпочинок, а так склалося, що загинула. Коли залишається тіло, це найгірше на полі бою, коли його не можна забрати. У цій війні, мабуть, це найгірше.
Ці ноші-тачку для батальйону «Воля» виготовили й передали волонтери. Самотужки, без спеціального спорядження, росіянин винести тіло полеглого українця не зміг би. Ризикувати життям і здоровʼям своїх військовослужбовців, кажуть командири, було небезпечно.
Розповідає заступник комбата Олег Крижанівський:
— Це наш обов’язок. Якщо є можливість, намагаємося усіх загиблих, усі тіла виносити з поля бою. Людина, яка віддала своє життя, гідна того, щоб її поховали в неї удома, щоб її тіло віддали рідним, щоб її близькі могли належно попрощатися з нею. Тому якщо є безпечна можливість, то ми завжди використовуємо її. Дуже багато різних підрозділів залучили до операції і з полоненим, і з евакуацією загиблого. Це і пілоти, і піхота, і квадрогрупи, які потім вивозили, і штаб, який тримав усе це під контролем.
Частину шляху полонений долав пішки з візочком. Далі, де вже була змога під’їхати наземному роботизованому комплексу, він завантажив тіло полеглого на НРК й супроводжував його рух. А вже потім, на відносно безпечній ділянці, росіянина підібрали вояки на квадроциклі.
Від моменту, коли російський солдат погодився здатись у полон, і до цієї фінальної точки минула приблизно доба.
Говорить командир командир Третього мотопіхотного батальйону «Воля» 57 бригади Олег Сіроштан:
— На жаль, військовослужбовець загинув. Але його тіло все одно чекають удома, щоб поховати з почестями, щоб він не залишився зниклим безвісти, щоб його поховали як героя. Це наш військовослужбовець, він загинув за Україну, тому евакуація його тіла обов’язкова. Ми в будь-якому разі евакуйовували б. Просто цього разу вдалося без ризиків для наших військовослужбовців.
Нині бійці Третього мотопіхотного батальйону «Воля» 57 бригади імені Костя Гордієнка оголосили збір на гучномовці для дронів, за допомогою яких брали полонених.
Говорить Кот, пілот «мавіка», який був голосом цієї унікальної операції:
— Я не знав загиблого. Але вважаю усіх військовослужбовців, які служать зі мною і які служать у Збройних Силах України, більш ніж побратимами. Бо знаю, що як вони, так і я зможемо колись віддати свої життя.
Збір на гучномовці для БпЛА батальйону «Воля»
Мета: 55 000 ₴.
Посилання на банку.
Номер картки банки: 4874 1000 3444 1363.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло».
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика — у нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
