«Адаптуємося увесь час»: як змінилися підходи до лікування поранених у харківському шпиталі

Медики військових шпиталів постійно змінюють підходи до лікування поранених, зважаючи на характер бойових дій і типи поранень. 

Про це в подкасті «Пліч-о-пліч» на Радіо «Накипіло» розповів заступник начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з медичної частини В’ячеслав Курінний.

«Під час повномасштабної війни ми весь час адаптуємося під зміни уражаючих факторів і характеру бойових дій. Підлаштовуємося під це й надаємо повноцінну, якісну та спеціалізовану допомогу. Нині стало більше турнікетних синдромів», — сказав Курінний.

Він пояснив, що накладання турнікета в бойових умовах відрізняється від цивільної медицини: його часто накладають максимально високо на кінцівці, щоби швидко зупинити кровотечу. Якщо змога, медики радять накладати другий турнікет ближче до рани й поступово послаблювати перший.

«Коли є змога, потрібно покласти інший турнікет прямо над раною, затягнути його, а верхній почати підпускати. І зробити конверсію: замінити метод зупинки кровотечі, наприклад, ізраїльським бандажем або тампонуванням рани. Це може знизити ризик кровотечі й летального наслідку», — зазначив лікар.

За словами Курінного, турнікетний синдром виникає, коли після тривалого перетискання кінцівки турнікет знімають і токсини з пошкоджених тканин потрапляють у кров. Він застеріг: якщо турнікет перебував на кінцівці понад дві години, самостійно знімати його не можна.

«Головне — турнікет не можна просто так зняти, якщо його накладено більш ніж на дві години. Якщо його зняти після доби, то можна дістати посттурнікетний синдром і ниркову недостатність, яка може призвести до смерті», — додав він.

На п’ятому році повномасштабної війни характер поранень, з якими військовослужбовці потрапляють до шпиталю, загалом залишається незмінним: поранення грудної клітки, черевної порожнини, голови, нижніх кінцівок і м’яких тканин.

Під час бойових дій змінюється тільки відсоток таких поранень, але їхня кількість суттєво не змінюється, зазначив заступник начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з медичної частини. 

Велика частина роботи військових хірургів нині — складні судинні втручання.

«Нещодавно в нас був поранений із пошкодженням аорти. Йому встановили стент: через судини провели спеціальну конструкцію, яка розправилася й укріпила стінки судини зсередини. Нині він проходить етапне лікування, але стан у нього хороший», — розповів Курінний.

Також лікарі виконують складні реконструктивні операції на кістках.

«Наші травматологи замінюють великі дефекти кісток за допомогою 3D-пластин. Їх або виготовляють на 3D-принтері, або замовляють титанові, після чого заповнюють спеціальною кістковою крихтою і відновлюють дефект», — пояснив він.

«У нас чергує велика мультидисциплінарна команда — понад сорок лікарів цілодобово. Це фахівці різних напрямків, бо пацієнт із пораненням грудної клітки може потребувати і пульмонолога, і кардіолога, і судинного хірурга», — пояснив Курінний.

Пацієнтів зі складними пораненнями після стабілізації відправляють на лікування до інших регіонів.

«З тяжкими пораненнями наступний етап — це шпиталі в тилових регіонах: у Києві та Львові. Ми стабілізуємо пацієнта, і, коли він готовий до транспортування, його відправляють різними засобами медичної евакуації», — підсумував він.

Цей текст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього тексту є виключною відповідальністю Радіо «Накипіло», і за ніяких обставин його не можна розглядати як такий, що відтворює позицію Європейського Союзу.

Слухайте інтерв’ю повністю у подкасті «Пліч-о-пліч» на Радіо «Накипіло».

Фото: Олександр Бринза

Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»