Один із ветеранів відновлює шини, інший — встановлює їх на автівки. Побратими пройшли війну, дронові атаки й поранення, а після повернення до цивільного життя об’єдналися у спільному бізнес-проєкті.
Про свій шлях від фронту до підприємництва в етері Радіо «Накипіло» розповів ветеран Ернест Лобанов.
«Мені 34 роки, я харків’янин, засновник першої в Україні шинопекарні», — говорить він.
Ідея відновлення шин, за словами Ернеста, ґрунтується на такій логіці:
«Протектор зношується і перестає відводити бруд, сніг і воду з плями контакту. Але якщо відновити протектор, шину можна використовувати повторно. Фактично ми витрачаємо лише 10% матеріалів, а 90% — використовуємо знову».
Ця технологія не нова, коментує Ернест:
«Саме так у 1920-х роках з’явилися шинопекарні. У США їх були десятки тисяч — як нині шиномонтажів. Тоді нові шини були дуже дорогі й швидко стиралися».
Згодом, додає він, технологія дійшла і до авіації: «Нині понад 80% авіаційних шин — пасажирських, вантажних і військових — відновлені не один раз».
В Україні першу відновлену шину його команда виготовила у 2017 році.
«Ми придбали обладнання і запекли першу в Україні відновлену шину», — каже Ернест.
Процес виробництва багатоетапний і потребує постійного контролю: «На одну шину витрачається близько двох годин, але ключове — контроль. Ми продаємо готовий продукт. Працюємо з утилізаторами, шиномонтажами, колекторами зношених шин — вони відбирають шини під наші вимоги, а клієнт отримує готову, доступну шину».
У 2022 році Ернест долучився до лав Збройних Сил: «88 батальйону 27 бригади. Спочатку ми стояли на Бєлгородському напрямку, потім — у Харківській, Донецькій, Запорізькій і Сумській областях. Ми завжди працювали на передових позиціях».
На службі він обіймав посаду начальника автослужби: «Я займався мобілізацією автомобільної техніки, комплектував підрозділ легковантажними й вантажними автівками, які й досі виконують бойові завдання».
З майбутнім бізнес-партнером Андрієм Нечипоренком Ернест познайомився на війні.
«З Андрієм ми не були знайомі. Тісно познайомилися вже в березні, коли нас завели в Бахмут», — згадує Ернест.
Після виходу з міста вони разом тримали позиції поблизу Торецька: «Звідти було видно території перед Горлівкою. Позиції були пристріляні снайперами, але ми виконували завдання, і все було штатно».
«Військова служба — це командний вид спорту. Тут не працює хтось один: ти або в парі, або ніяк. Андрій завжди був людиною, на яку можна покластися. Між нами була абсолютна довіра», — каже він.
Восени Ернест дізнався, що Андрій отримав поранення: «Я одразу приїхав до нього. Чесно кажучи, я не планував говорити про бізнес. Думав, що людина буде психологічно розбита — поранення, втрата ноги. Але він був бадьорий, як завжди, просто вже на колісному кріслі».
Ідея спільного проєкту народжувалася з урахуванням реальності війни, говорить Ернест:
«Ми живемо в одному з найбільш обстрілюваних регіонів Європи. Тому, формуючи бізнес, одразу закладали всі ризики: загострення війни, просідання ринку, помилку з локацією».
Так з’явився шиномонтаж із двох шестиметрових морських контейнерів.
«Перший був абсолютно новий, з маріупольського металу. Він довго стояв у Харкові й зберігся в ідеальному стані — ще з української сталі», — розповідає ветеран.
У майбутньому команда планує розширення: «Наступного року ми хочемо зробити на даху контейнерів літній майданчик, щоб люди могли чекати, як на заправці. Ідея “Шиноробів” — зламати стереотип шиномонтажу й зробити комфортне місце для очікування».
Для Ернеста цей бізнес — про рух.
«Автівка рухається, поки в неї накачані шини. Може відмовити двигун, машина може не заводитися, але з колесами ви зможете бодай буксирувати авто, — пояснює він. — “Шинороби” допомагають автівкам рухатися. Бо життя — це рух. І машина має їхати далі».
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Володимиром Носковим”.
Фото: tirex.com.ua
Як доєднатися до спільноти «Накипіло»
