11 вересня у садку Літературного музею відбудеться лекція «Харків — розтасована колода карт». На лекції наукова співробітниця музею Марина Куценко розповість, яким Харків постає у художніх текстах і листах українських письменників 1920-х років.
В етері Радіо «Накипіло» дослідниця розповіла, що письменники того часу часто описували Харків у своїх творах.
«Письменники, звісно, описували досить часто, досить багато Харків. І це як художні тексти, так і листи їхні. Тому що це було їхнє середовище, в якому жили. І це була тогочасна столиця. Звісно, що вони про нього писали. Це не так, що треба було дуже-дуже вишукувати», — сказала вона.
У Літмузеї історію Харкова 1920-х досліджують уже тривалий час.
«Ми в Літмузеї намагаємося досліджувати, показувати вже досить давно. І в нас є екскурсія, яка називається “Прогулянка літературним ярмарком”, де ми йдемо центральною частиною міста і намагаємось побачити, якою вона була близько сотні років тому, коли письменники тут жили, працювали, відпочивали», — додала представниця Літмузею.
Куценко додала, що можливість побачити сучасний Харків крізь його літературну історію вплинула і на її власне сприйняття міста.
«Є купа історій, пов’язаних з цими вулицями, з цими будівлями, багато з яких і досі збереглися. І мені здається, що мої стосунки з Харковом, на них дуже вплинула саме ця екскурсія, що я полюбила Харків тоді, коли я побачила його очима тодішніми, як його історію, як територію, де жили письменники 20-х. І коли ти йдеш і знімаєш ці нашарування, це зовсім інакше сприйняття», — переконана вона.
У цій лекції дослідники зосередилися на темі міста, яке постає в текстах письменників.
«Цього разу ми спробували подивитися трошки інакше, не так на дійсно їхнє життя в Харкові, як на художні твори, як там відобразилося місто, що про нього писали, які епітети вживали, як його сприймали. Трошки така буде інакша призма», — додала Марина Куценко.
За її словами, письменники не завжди одразу звикали до Харкова й не обов’язково одразу його любили. Багато хто приїздив до міста на початку 1920-х років, коли тут тільки почали формуватися літературні організації, видавництва, газети та журнали.
«Їм теж не так легко було одразу тут вжитися і полюбити. Але це, власне, я думаю, залежало і від характеру самої людини. Почнемо з того, що вони не одразу приїздили і заселялися в Будинок “Слово”. В Будинок “Слово” вони вже року з 30-го заселялися. А в Харків приїхали майже одразу після того, як він став столицею, тобто ранні 20-ті, вже там 21–22 роки», — розповіла дослідниця.
У перші роки письменники часто приїздили до Харкова, де не було належних умов для життя.
«Це був період, коли вони приїздили так не наготове, їм фактично не було де жити. Наприклад, це моя улюблена історія, як Павло Тичина жив у редакції, якусь йому там кімнатку виділили, і спав на газетах. Він писав: “Підсуваю газету під батарею і уявляю, що я в Криму”», — пригадала вона.
Лекція «Харків — розтасована колода карт» відбудеться 11 вересня о 17.00 у садку Літературного музею. Вхід — 200 грн, зареєструватись можна за посиланням.
