У п’ятницю, 11 вересня, у садку Літературного музею відбудеться лекція «Харків — розтасована колода карт». На лекції наукова працівниця музею Марина Куценко розповість, яким Харків постає у художніх текстах і листах українських письменників 1920-х років.
В етері Радіо «Накипіло» дослідниця розповіла, що письменники того часу часто описували Харків у творах.
«Письменники, звісно, описували Харків досить часто — як у художніх текстах, так і в листах. Тому що це було їхнє середовище, у якому вони жили, це була тогочасна столиця. Звісно, що вони писали про нього. Це не те щоб доводилося дуже-дуже вишукувати», — сказала вона.
У Літмузеї історію Харкова 1920-х досліджують уже тривалий час.
«У Літмузеї ми намагаємося досліджувати й показувати таке вже тривалий час. У нас є екскурсія, яка називається “Прогулянка літературним ярмарком”, де ми йдемо центральною частиною міста й намагаємося побачити, якою вона була приблизно сотні років тому, коли письменники тут жили, працювали й відпочивали», — зазначила представниця Літмузею.
Куценко додала, що можливість побачити сучасний Харків крізь його літературну історію вплинула і на її сприйняття міста.
«Є купа історій, пов’язаних із цими вулицями й будівлями, багато з яких збереглися дотепер. Мені здається, що на мої стосунки з Харковом дуже вплинула саме ця екскурсія, що я полюбила Харків тоді, коли побачила його тодішніми очима, як його історію, як територію, де жили письменники 1920-х. Коли ти йдеш і знімаєш ці нашарування, це зовсім інакше сприйняття», — переконана вона.
У цій лекції дослідники зосередилися на темі міста, яке постає у текстах письменників.
«Цього разу ми спробували подивитися трошки інакше, не стільки на їхнє життя у Харкові, скільки на художні твори, як у них зображено місто, що про нього писали, які епітети вживали, як його сприймали. Це буде трошки інакша призма», — додала Куценко.
За її словами, письменники не завжди відразу звикали до Харкова й не обов’язково відразу любили його. Багато хто приїздив до міста на початку 1920-х років, коли тут тільки почали формуватися літературні організації, видавництва, газети й журнали.
«Їм теж не так легко було відразу тут ужитися і полюбити місто. Але це, думаю, залежало й від характеру самої людини. Почнімо з того, що вони не відразу приїздили й заселялися у будинок “Слово”. У нього заселялися уже з 1930-го. А в Харків приїхали майже відразу після того, як він став столицею, тобто в ранні 1920-ті», — розповіла дослідниця.
У перші роки письменники часто приїздили до Харкова, де не було належних умов для життя.
«Це був період, коли вони приїздили не на готове, їм фактично не було де жити. Наприклад, моя улюблена історія про те, як Павло Тичина жив у редакції, йому там виділили якусь кімнатку, і він спав на газетах. Поет писав: “Підсуваю газету під батарею і уявляю, що я в Криму”», — пригадала вона.
Лекція «Харків — розтасована колода карт» відбудеться 11 вересня о 17:00 у садку Літературного музею. Вхід — 200 гривень. Зареєструватися можна за посиланням.
