Як для ветеранів із тяжкими пораненнями і травмами облаштувати житло

Редакції подкасту «Пліч-о-пліч» зворушливо читати коментарі під першим випуском, який було присвячено результатам дослідження «За лаштунками турботи: близькі ветеранів і доглядова праця». Це робота правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип». Ідеться про виклики та проблеми, з якими стикаються у шпиталях і вдома дружини, сестри й матері тяжкопоранених, травмованих і важкохворих ветеранів війни. У результаті дев’ятнадцяти глибинних інтерв’ю з’ясували, що для багатьох жінок праця піклувальниці лишається виснажливою, невидимою та неоплачуваною. У «Принципі» прагнуть звернути увагу на підтримку цих людей із боку держави й суспільства загалом.

Користувачка natali.ukrainec написала: «Знайомий із мого міста Максим підірвався на ворожій міні, утратив ліві верхню та нижню кінцівки, а також ліве око, праве частково вдалося зберегти. Дружина Марина весь час була з ним і супроводжувала його на всіх відновленнях, реабілітаціях і протезуванні. Три місяці тому її серце не витримало. Самими залишилися чоловік з інвалідністю — воїн і наш захисник — та двоє неповнолітніх дітей. І це тільки одна історія».

Інша дописувачка з нікнеймом marysa800 поділилася польським досвідом: «У Польщі є така професія — опікун медичний. Це людина, яка доглядає тих, хто не може обслуговувати себе самотужки. Це не випадкова людина з вулиці. Для такої роботи люди проходять навчання, а саме — вивчають медицину та психологію. Може, і нам потрібна така спеціалізація. То була б допомога й догляд як у лікарні, так і вдома родині, подібно до соціального працівника для людей старшого віку».

Дякуємо, що ділитеся своїми хвилюваннями й досвідом. Читати це — нам дуже цінно.

Нині якраз і йдеться про те, щоби про проблеми сімей, у яких є маломобільні ветерани або тяжкопоранені захисники, знала влада громад і щоб адміністрації мали гроші й важелі для розв’язання складних ситуацій, зокрема тих, що стосуються житла.

Рідні поранених і хворих в інтерв’ю з фахівчинями «Принципу» поділилися, що їм доводиться власноруч пристосовувати оселі до потреб батька чи сина, який на фронті внаслідок поранення втратив можливість вільно пересуватися або зовсім позбавлений можливості рухатися, а тому йому повсякчас потрібна стороння допомога.

Якщо родинам ветеранів, що мешкають у приватних будинках, доводиться по мінімуму змінювати простір помешкання на безбар’єрний (досить прибрати ґанок і поріжки між кімнатами, обладнати душову кімнату), то в багатоквартирних висотках із цим набагато складніше. Домовитися із сусідами про встановлення підйомника або пандуса — то ціла катавасія. А ще потрібно пройти коло архітектурних узгоджень у місцевій адміністрації. Тож деякі сім’ї просто беруть і переїжджають в інше, більш безбар’єрне й комфортне, житло. Однак учасниці дослідження мало що знають про можливості адаптації житла для маломобільних мешканців або із серйозними порушеннями опорно-рухового апарату. Тож ведучий Володимир Носков розповів про проєкт і фахівців, які можуть допомогти перетворити квартиру або будинок на безбар’єрний.

Люди з інвалідністю можуть отримати безплатні консультації з облаштування житла. Такі послуги надають у межах проєкту «Об’єднуємо та допомагаємо під час війни». Програму втілює громадська організація «Група активної реабілітації» за підтримки громадської спілки «Ліга сильних». Фахівці, що знаються на універсальній безбар’єрності, готові дізнатися, які перешкоди можуть заважати в кімнатах, а також проконсультують, як ліпше перепланувати ванну й туалет, щоб можна було зайти за допомогою милиць або потрапити всередину на кріслі колісному. Вони поділяться життєвим досвідом, які меблі є зручними для маломобільних і як ліпше розставити їх на кухні й вітальні, щоб усім було комфортно. До речі, варто наголосити, що безбар’єрне помешкання роблять не тільки для рідного з інвалідністю. Це зручно всім, зокрема дідусеві чи старшій сестрі, у якої можуть боліти суглоби. Зрештою це потрібно фронтовикові, що через травму став менш мобільним або лежачим.

У подкасті «Пліч-о-пліч» говорили з Віталієм Пчолкіним — головою правління громадської організації «Група активної реабілітації». Віталій має травму спинного мозку через те, що 2007 року невдало пірнув у воду. Але разом зі своєю дружиною — громадською діячкою й телеведучою Уляною Пчолкіною — він веде надзвичайно активний спосіб життя і заохочує до цього всіх, хто дістав травми опорно-рухового апарату. Для Віталія стати залежним від когось — найбільший страх.

Разом із нами в подкасті також була Дар’я Сидоренко — виконавча директорка громадської спілки «Ліга сильних». Це вона спільно з однодумцями від початку повномасштабного вторгнення втілює міжнародний проєкт для допомоги людям з інвалідністю «Об’єднуємо та допомагаємо під час війни».

Окрім того, до розмови про доступність житла долучився ветеран і дитячий травматолог однієї з харківських лікарень Сергій Філіппов. Під час порятунку бійця його медекіпаж потрапив під ворожий обстріл. Як наслідок, Сергія тяжко поранили. Тепер він користується двома протезами ніг, але й далі лікує дітей. Чоловік розповів, перш ніж він заїхав до нової квартири, йому довелося трохи змінити простір у помешканні.

Якщо ви можете безперешкодно вийти із квартири або виїхати з подвір’я на вулицю, це вже відкритий шлях для подальшого працевлаштування та самореалізації. А в самому помешканні вам передусім має бути зручно, щоб дискомфорт не впливав на ваші настрій і побут.

Пліч-о-пліч