Щоб не поглинула самотність: як допомагає психолог підрозділу військовим та їхнім родинам

Як родинам підтримувати коханих і близьких, що нині воюють? Як у тилу нам відчувати, коли доречно писати в месенджері, надсилати відео сімейних історій, а коли варто зачекати? Як прожити разом досвід війни, щоб дистанція не розлучала, а натомість завжди було прокладено нові місточки, які дужче зміцнюють серця? У цьому епізоді ми з військовою психологинею міркували, як сім’ям і бійцям попри стреси, утому й велику відстань залишатися пліч-о-пліч.

Ми дізналися, як працюють мобільні групи психологів військових частин 5 Слобожанської бригади Національної гвардії України, яку психологічну допомогу фахівці надають військовослужбовцям поблизу лінії фронту та членам їхніх сімей. Співрозмовницею ведучого Володимира Носкова стала старша офіцерка відділення психологічного забезпечення військової частини 3005 НГУ, лейтенантка Олеся Яценко.

Що нам радять фахівці Сил оборони України? Якщо ваша близька людина збирається на службу у військо, варто записати повну назву військової частини й кілька контактів побратимів і посестер — це номери телефонів, месенджерів, електронні адреси тощо.

Уже безпосередньо під час бойових дій військовослужбовець може з міркувань безпеки не поширювати ту чи ту інформацію, а на випадок позаштатних ситуацій боєць може лишити телефон людини, якій найкраще повідомити про своє зникнення, поранення чи загибель. Коли з вами діляться будь-якими персональними даними інших військовослужбовців, то варто до цього ставитися з обережністю і повагою: не передавати їх нікому без дозволу.

Якщо військовий немає родичів, то на випадок надзвичайних ситуацій він може передати свої дані комусь із близького оточення: найкращому другові, партнерові, хрещеному, викладачеві чи тренерові.

Уявімо, що у вашому записнику вже є телефон людини, якій довіряє ваш коханий або близька людина. Це не означає, що треба надзвонювати 24/7. Якщо справді є підстави для тривоги, наприклад боєць давно не виходив на зв’язок, то спочатку напишіть у месенджер побратимові, а потім телефонуйте командирові. Одначе не бийте на сполох уже через пів дня після того, як востаннє говорили, але й не чекайте місяць.

Якщо людина, яка служить, написала вам, що може зникнути на тиждень і не виходити на зв’язок, варто набратися терпцю і чекати повернення з бойового завдання.

Слухайте, що вам радять командири або люди, які мають досвід із пошуку рідних. Головне — не зневірюватися.

Фахівці наголошують: універсальних порад, як і про що говорити з рідним чи коханим захисником онлайн, щоб не зашкодити, не так багато. Кожен випадок індивідуальний, усе залежить від самих людей та обставин, у яких вони наразі перебувають. Окрім того, характер і частота дзвінків та листувань залежатимуть від морально-психологічного стану військовослужбовця: скільки часу людина воює, у яких умовах, з яким колективом, де саме перебуває та наскільки інтенсивні бойові дії там тривають.

Насправді слова підтримки дуже індивідуальні. Точно не варто писати шаблонних фраз, наводити мотиваційні цитати й гасла чи порівнювати бійця з кимось.

Якщо ви відчуваєте, що ваш рідний воїн налаштований на спілкування, то розкажіть, що відбувається вдома, як навчається син чи донька, з ким зі знайомих говорили телефоном, що робите у вільний час.

Діліться фото й відео дітей, хатніх тварин чи помешкання. Передавайте емоції любові не тільки словами, але й сердечками, поцілунками, обіймами, що є в переліку емоджі вашого смартфона. Психологиня і лейтенантка Олеся Яценко переконана: справжньому коханню не завадять тисячі кілометрів відстані.

Чекати завжди складно. А під час війни чекати своїх найрідніших і коханих із війни ще складніше. Вони не роблять прогнозів і не будують планів на далеке майбутнє. У більшості з них життя заморозилося на невизначений термін. І в цій паузі, повній страхів, тривог та апатії, їм треба вчитися жити, справлятися, будувати й підтримувати стосунки з коханими.

Якщо вам справді важливо підтримувати взаємини з друзями або сусідами, що проживають такий досвід, просто будьте поруч. Більше слухайте. Запитуйте, як можна допомогти тим, хто воює. Цікавтеся, чи їм потрібно щось. Просто будьте щирими у своєму спілкуванні й запропонованих справах.

На фейсбук-сторінці Нацгвардії є всі контакти соцмереж бригади.

---

Пліч-о-пліч