Науковці Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України в Харкові разом з іноземними колегами проводять дослідження для Великого адронного колайдера.
Робота триває навіть під час повномасштабної війни. Проєкт «Горизонт», розпочатий у перші дні вторгнення, добігає кінця, а науковці вже працюють над розробками для наступного покоління колайдера, розповів в етері Радіо «Накипіло» директор Інституту сцинтиляційних матеріалів та академік НАН України Борис Гриньов.
«Через нас літають мільйони іонів, інших частинок. Якщо поставити тут наш сцинтиляційний матеріал, то ми можемо побачити результати взаємодії цих частинок із ним. Зробити невидиме видимим — це основне наше завдання. Сцинтиляція — це спалах світла», — сказав він.
Гриньов наголосив, що головні технології для Великого адронного колайдера мають харківське походження:
«Основний сцинтиляційний матеріал, покладений в основу цього колайдера, винайшли в Харкові на початку 1990-х років. Це був прорив у світовій науці. Тому ми — співавтори праць, які лягли в основу Нобелівської премії за відкриття бозона Гіґґза».
Нині інститут готується до роботи з колайдером майбутнього. За словами Гриньова, рішення про його будівництво можуть ухвалити за кілька років, а основний обсяг робіт випаде на середину XXI століття.
«У нас в інституті науковці запропонували три нові детектори спеціально для цього колайдера майбутнього: з використанням 3D-друку, спеціальних речовин і новітніх технологічних можливостей. Сьогодні прикладні підрозділи ЦЕРНу вже отримали ці зразки й працюють із ними», — зазначив він.
ЦЕРН — Європейська організація з ядерних досліджень (Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN), розташована на кордоні Швейцарії та Франції.
Доктор технічних наук і професор Андрій Бояринцев розповів, що активна співпраця з міжнародними партнерами почалася саме в перші дні повномасштабної війни:
«З початком війни до нас надійшов цей проєкт, і потім було декілька наукових проєктів — вони пішли один за одним. Усі дивувалися: “А Харків працює? Як це можливо?”».
За його словами, працівники інституту не припиняли роботи попри війну й жили в підвалах.
«У тих самих підвалах стояли ростові установки, де можна було вирощувати матеріали, робити детектори й проводити дослідження», — розповів Бояринцев.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Філіппом Диканем».
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
