Ветеран із Північної Салтівки Олександр Гончаренко розробляє і виготовляє тренажери з підвісною системою для фізичного відновлення тяжкопоранених військовослужбовців для реабілітаційних центрів у різних регіонах України.
У подкасті «Пліч-о-пліч» на Радіо «Накипіло» розробник розповів, що планує забезпечити такими приладами всі реабцентри України, щоб підвищити якість життя військовослужбовців і цивільних.
«Ми збираємо обладнання по всій країні. Нині вікривається багато реабілітаційних центрів. Коли ви телефонували мені, я був у Сваляві, збирав обладнання для місцевої лікарні, у якій відкрилося реабілітаційне відділення. Там нині будуть уже на повну працювати з людьми, які дістали поранення», — розповів Олександр.
Він додав, що приблизно два місяці тому реабілітаційне відділення відкрили в Береговому, а найближчим часом планують відкрити відділення у Тячеві.
«Там представлено наші тренажери: вертикалізатор, який ми розробляємо й виробляємо в Харкові», — сказав він.
Олександр пояснив, що до його обов’язків входить не тільки розроблення тренажерів, але й збір іншого спортивного та реабілітаційного обладнання: «Від звичайних м’ячиків, медболів до дуже потужних і професійних бігових доріжок. Треба налагодити, зібрати й щоб усе працювало в комплексі».
До повномасштабної війни Олександр у власному сервісному центрі Fix4Gym Group налаштовував і ремонтував спортобладнання. Уже менш ніж через пів року великого опору, після тяжкого поранення правої руки в бою на Харківщині й перенесених восьми операцій, він сам потребував реабілітації.
«Рука трималась на двох сухожиллях, кістки перебито. Вісім операцій, остання — пересадка кістки з тазу. Тепер у мене повноцінні кістки в правій кисті є, але деякі пальці не рухаються. Тобто багато чого не можу зробити. Але я маю ліву руку, коліно, плече. Тобто засвоїв різні нові навички. Це новий спосіб життя. Не можу сказати, що мені це не подобається. Це новий виклик, і це круто!» — розповів він.
Щоб відновити руку, у підрозділі йому доводилося виборювати можливість відвідувати лікарів. Військовослужбовець вирішив боротися за власне здоров’я, а тепер допомагає реабілітуватися іншим захисникам.
Олександр Гончаренко певен: повноцінне відновлення людини — це не тільки про роботу з м’язами травмованого тіла, але й про ментальний стан. Цим переконанням ветеран поділився із сестрою Альоною Піщуліною. Брат і сестра заснували громадську організацію «Ветеран Майстер», яка займається фізичною, соціальною та психологічною реабілітацією ветеранів.
Альона Піщуліна пояснила, що у їхній роботі важлива комплексність: «Якщо Олександр відповідає за реабілітацію тіла, то я — більше за відновлення ментальне. Це дуже важливо саме поєднувати. Тобто неможливо лікувати якусь одну частину людини. Це повинні бути частини здорової людини: психіка, фізичний, моральний, духовний стани».
«Ми працюємо не тільки з ветеранами, але й із їхніми сім’ями. Через дітей, дружин, родичів. Це дуже-дуже важливо. Бо підтримка працює у сукупності. Дуже важливою є як фізична, так і моральна підтримка», — сказала Альона.
Волонтерство на Північній Салтівці стало емоційною підготовкою до мобілізації Олександра.
«Я поїхав туди — і побачив, що там узагалі немає життя. У 172-й школі, у якій я учився, ховалося приблизно 150 людей. Це все населення, яке я знайшов на Північній Салтівці. Це тригернуло мене. У моїй квартирі на 11-му поверсі була дірка, через яку наскрізь пройшла ракета з літака. Я уже не міг лишатися осторонь. Тож почав волонтерити на своїй “четвірці”, возив допомогу», — сказав чоловік.
Якоїсь миті Олександр відчув, що час закінчувати з волонтерством, і став до лав ЗСУ.
«Я не хотів бути військовим, не хотів ходити строєм, не хотів бути в цій системі. Більше прагнув свободи. А потім, коли почалася війна, зрозумів: мою свободу заберуть. Тому, звісно, залишався один варіант: або брати зброю в руки, або зостатися рабом», — згадав Олександр.
«Я узагалі ніколи не могла подумати, що побачу брата у формі, зі зброєю у руках, — додала Альона. — Наступного дня я почула стукіт у вікно, якраз сніг випав, і приїхали брат із батьком. Під час обстрілу він накрив своїм тілом моїх дітей. Це назавжди залишиться у пам’яті».
Цей текст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього тексту є виключною відповідальністю Радіо «Накипіло», і за ніяких обставин його не можна розглядати як такий, що відтворює позицію Європейського Союзу.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Пліч-о-пліч» на Радіо «Накипіло».
Фото: соціальні мережі Олександра Гончаренка
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
