Познайомилися у війську та створили сім’ю: історія кохання на Куп’янському напрямку
today23.03.2026 о 16:24
Анастасія і Артем Повзли служать на Куп’янському напрямку і чекають на появу сина. Майбутні батьки мріють, щоб їхній малюк жив у вільній Україні.
Історією кохання у лавах ЗСУ пара поділилася у подкасті «Пліч-о-пліч» на Радіо «Накипіло».
Вони зустрілися 25 березня у розподільчому пункті РТЦК та СП, звідки мали вирушити для базової військової підготовки до навчального центру «Десна».
«Ми приїхали зранку, всі стояли по кутках — ніхто нікого не знав. Я з Кривого Рогу. В автобусі нам зайняли місця ближче до водія, але ми вирішили: на “гальорці” буде веселіше. От так і почали знайомитися. За кілька годин дороги», — пригадує Анастасія.
«Ми вже поруч були постійно — і спали поряд, і говорили. Якось само воно все сталося», — додає Артем.
Під час навчань у Великій Британії сталося їхнє перше «освідчення».
«Ми знайшли чеку від гранати. І вирішили пожартувати над дівчатами: давайте скажемо “виходь за мене” і подаруємо замість обручки, — згадує Артем, — От таким було перше кільце — від гранати».
Після повернення в Україну закохані опинилися у різних підрозділах, їх розділила відстань у майже 600 кілометрів.
«Я почав шукати обручку. Нас не відпускали до міста, тому я замовив онлайн і відправив “Новою поштою”», — каже він.
Анастасія згадує той день:
«Я забрала посилку в Сумах, де проходила службу. І буквально за п’ять хвилин після цього стався приліт “Іскандера” у відділення. Я навіть не відкривала коробку одразу. Думала, там футболка».
За якийсь час зателефонував Артем і запитав: «Так або ні». «Я відкриваю — а там троянда в футлярі, а в ньому — каблучка. І я вдруге кажу: “так”», — продовжує розповідь жінка.
Проте розписатися закоханим швидко не вдалося. Пара подала заявку через «Шлюб онлайн», але у визначений день не змогли вийти на зв’язок через поганий інтернет.
«Жінка добилася до комбата, знайшла його номер комбата. Комбат особисто приїхав мене забирати з БР і везти на розпис в РАЦС», — розповідає Артем.
Анастасія згадує, що чоловік дуже хвилювався під час розпису.
«Він навіть на мене не дивився. Мені дівчата зробили зачіску, макіяж. В мене була гарна сукня. І я йому кажу: “Ти хоч подивися на мене”. А в нього навіть руки тряслися. Це не описати», — пригадує жінка.
Сьогодні молоді разом. Заради того, щоб бути разом, обоє змінили підрозділи. Анастасія Повзло нині очолює склад відділення медичного постачання 33-ї окремої механізованої бригади, а Артем у тій же бригаді займається діловодством.
«З початком війни я прийняла рішення планувати максимум на місяць-два. Раніше ми планували одне, а життя по-іншому все перекручує. Тому — поки піду декрет, а далі буде видно. Сподіваємось, що війна закінчиться, і ми зможемо перейти в тилову частину, де далі продовжимо службу. Я хочу залишитися», — ділиться планами на майбутнє військовослужбовиця.
«А я буду звільнятися і піду в пожежну частину, щоб бути поруч з жінкою і дитиною. Пожежник — те саме, що військовослужбовець, але без автомату», — говорить Артем.
Цей текст створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього тексту є виключною відповідальністю Радіо «Накипіло», і за ніяких обставин його не можна розглядати як такий, що відтворює позицію Європейського Союзу.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Пліч-о-пліч” на Радіо “Накипіло”.
22 березня у Харкові провели в останню путь 27-річного лікаря-анестезіолога екстреної медичної допомоги Дмитра Колесника, який разом з колегою Олегом Журавльовим загинув унаслідок удару російського дрона по автомобілю швидкої на Куп’янщині. Яким був Дмитро та що потрібно зробити для захисту медиків, в етері Радіо «Накипіло» висловилася однокласниця загиблого Оксана Дудник. «Ми всі навчалися у 146-й школі на Олексіївці, зростали разом, проводили дитинство на одних і тих самих майданчиках. Дуже багато […]