17 травня у Харкові відбулись змагання з функціонального адаптивного багатоборства, у яких взяли участь 35 ветеранів та чинних військових із різних куточків України.
Скільки відсотків ветеранів потрапляють на «спортивну реабілітацію» і яку козацьку традицію відродили на Іграх, розповіли в етері Радіо «Накипіло» Олександр Гончаров, керівник проєкту «Ігри героїв» та очільник напрямку реабілітаційної допомоги пораненим БФ «Харків з тобою» і Дмитро Набоков — ветеран та учасник ігор.
Ігри Героїв — це змагання, які проводять з 2016 року. Паузи були тільки у період пандемії та під час повномасштабного вторгнення. 17 травня змагання проходили у п’ятьох категоріях: ампутація руки, висока ампутація ноги, низька ампутація ноги, профі і ветерани з невидимими пораненнями.
«Я задумався про останні ігри і розумію, що зробив би їх навіть заради однієї людини — хлопця у важкій психологічній ситуації, молодого, у котрого загинули всі побратими. Я здивований, що він взагалі погодився, але ми його вже знайшли і не покинемо. Тільки заради цього треба було робити все, що ми робимо», — каже Олександр про своє натхнення.
Для Дмитра Набокова ці ігри стали третіми. Ветеран отримав травму ноги на Донеччині майже два роки тому, до ампутації спортом не займався.
«Після перших змагань, на які я потрапив, я побачив, що хлопці можуть робити. Я зрозумів, а чого це я не можу робити такого? І після цього почалося: я став гравцем харківської футбольної команди, брав участь у змаганнях з плавання, бігав маратон і таке решта. Це затягує, спорт — один з найкращих реабілітаційних заходів», — розповів Дмитро.
До змагань, за словами організаторів «Ігор», доходять лише 5-10% запрошених ветеранів.
«Хтось каже “мотивації немає”, або “та я вже займаюся”, хтось каже що, йому не треба і дуже важко зробити перший крок. На прикладі Дмитра, коли ми побачилися вперше – він був заклопотаний паперами. Коли приходиш, а тобі кажуть “так так, розумію, важливо, але у мене нема довідки, потім ще пенсію оформлювати, у мене стільки клопоту з цими установами”, а ти йому кажеш, що спорт не завадить, а навпаки все це збалансує», — пояснює Олександр.
«Не зрозуміло було, що взагалі робити», — згадує Дмитро. Але ситуацію змінили військові, з якими познайомився ветеран у лікарні. Неочікуванним для нього стало, коли нові знайомі показали свої протези, що видавалися зовсім непомітними.
«Це було вперше таке відчуття, що нічого не закінчилося, все тільки починається, але життя змінилося», — згадує ветеран.
Під час організації шоу-частини Ігор Олександр навіть втілив свою мрію.
«Знайшли тулумбаси, знайшли хлопців на протезах, які на них зіграли, і ветерани виходили як козаки, під “бум-бум”, їх знайшли у керівника музичного ліцею, який нам навіть шоколадки подарував. Світло погасло, був дим, налаштували світло», — захоплено розповів організатор.
За його словами, зараз для ветеранів у спорті є декілька шляхів: робота з громадськістю, у фондах та організаціях, або ж тренування і тренерська робота. Команда Гончарова намагається балансувати на цих шляхах.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Володимиром Носковим”.
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
