«Які у вашому дитинстві були шахеди?»: як харківські підлітки пояснюють європейцям війну 

Підлітки з Чугуєва і Харкова презентували на Злінському кінофестивалі у Чехії свої художні короткі метри. Розповідати про свій досвід війни одноліткам-європейцям допомагає проєкт «Покоління Ніка», створений чеською командою на честь убитої росіянами харківської мисткині Вероніки Кожушко.

Організатор проєкту, Войтех Хоніг, близько 20 років працює з медіа та документалістикою. Із 2024 року його команда проводила майстеркласи для підлітків з акторського мистецтва, роботи з камерою та звуком у прифронтових містах України. Осередки проєкту розпочали роботу у Харкові, Херсоні і Чугуєві.

«Ми даємо підліткам інструменти, і вони з ним потім працюють. Нам важливо, що все інше вони роблять самі. Розповідають нам про різні випадки зі свого життя [під час війни], а далі готують художній фільм, який базується на реальних подіях», — розповів Войтех.

Серед особистих історій підлітків — атака мутованих кавунів, що вибухають і наносять поранення уламками зі шкірок. Так побачили свої будні юнаки та юначки з Херсона.

Чугуївські підлітки розповіли про свій досвід: як це — жити в місті, навколо якого постійно літають комари-дрони та як по-справжньому відбувається онлайн-навчання. Їхній фільм «Непроханий» — це горор на 12 хвилин, знятий переважно  під землею.

«Дівчата і хлопці, які знімалися, розповідали свої історії і якось зачепилися за тему того, що дрон звучить як комар. Так вони і обрали комара, щоб сховати сам дрон і розуміння того, що це щось страшне», — каже Варвара, акторка харківського фільму.

Як правильно «читати” цей фільм, вона дізналася від дівчат із Чугуєва, разом з якими поїхала у Чехію на кінофестиваль. Але перед ним на юначок чекали знайомства з празькими школярами.

«У дев`ятьох школах ми показали чугуївський і харківський фільми. До перегляду нам могли задавати питання щодо життя в Україні, а після — щодо фільмів», — згадує Варвара.

Групи однолітків обмінювалися запитаннями на аркушах паперу, зокрема були «Чи їли ви коли-небудь кебаб?» та «Чи є в Україні їжа?» до більш серйозних, на кшталт «Чий Крим?» та «Як ви ставитеся до української влади?».

Войтех Хоніг вважає, що такі питання звучать через те, що жителі Європи не уявляють, який вигляд має сучасна війна дронів в Україні і як вона змінилася за кілька років.

«Зараз ми можемо по-іншому передати інформацію про війну. Ми знімаємо художні фільми, використовуючи багато гумору, багато чорного гумору. Таким чином ми можемо “докопатися” до чеських підлітків. Українські і чеські підлітки спілкуються у маленьких групках між собою, і вони дізнаються, наприклад що використовують одну косметику чи грають в одні ігри. А вже далі, зближені, спілкуються про війну»”, — каже Войтех.

«Пралка між двома світами” — фільм харківців, який розкрив одну з найзнаковіших подій для 14-літніх підлітків: початок повномасштабного вторгнення. У декількох школах у юнок та юнаків були схожі питання до знакових сцен фільму: «Чому ви заклеюєте вікна газетами” та «Чому персонажі ховаються на кухні?” — так школярі і студенти дізналися про травми від уламків скла, вибиті вікна і укриття у ванній.

Операторці харківського фільму 22 роки, і вона найстарша учасниця проєкту. Каже, що було ніяково сидіти з чугуївською колегою Настею і казати: «Коли війна почалася у місті Насті, їй було 10, а зараз 14. Коли війна почалася в моєму місті — мені було 10, але зараз мені 22». Вона хизується своєю рожевою аптечкою і таким же рожевим турнікетом чеським студентам, які питають: «Як ви можете поєднувати активне життя і війну?»

«Багато питань було про те, чому під час війни ми кудись ходимо, як ми знімали, якщо у нас війна. Не всім було зрозуміло”, — розповідає Варвара.

За сусідніми партами обговорюють розмір шахедів у масштабі до розмаху підліткових рук та факт, чому бабусі збивають дрон банкою консервації. Хтось зі студенток розчулився історією Крістини, чугуївської акторки. Вона за декілька днів розповідає її вже втретє.

«Моїй маленькій сестрі було декілька місяців, коли почалася війна. Вона вже готується до того, щоб піти до школи та питає маму з татом, які в їхньому дитинстві були шахеди», — згадує юнка.

«Проблема чеських дітей або батьків у відсутності уявлення про те, що відбувається в Україні. Тобто вони беруть інформацію зі ЗМІ, і інколи я думаю, що вони уявляють всю Україну, як у бойовику, де все постійно горить. Але тут паралельно можна випити смачну каву», — каже Войтех і додає, що проєкт вже готується до старту у Сумах.

Учасниці кажуть, що кидати спільноту і зйомки не планують. На базі проєкту вже сформувалася платформа, де юнаки та юначки з різних міст об’єднуються заради спільної роботи і подальшого навчання. А фільми та документальний серіал про створення і далі будуть подорожувати різними фестивалями світу.

Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Володимиром Носковим“.

Фото: Покоління Ніка

Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»