У свіжому випуску програми «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло» Марія Малєвська й Олександр Бринза побували на евакуаціях жителів Донеччини разом із гуманітарною місією «Проліска».
Як відбуваються такі евакуації — розповів представник гуманітарної місії «Проліска» на Донеччині Євген Ткачов.
— Станом на липень 2026 року з яких ділянок ви здійснюєте евакуації та з яких люди виїжджають найактивніше?
— Гуманітарна місія «Проліска» здійснює кілька видів евакуації з різних населених пунктів. Зважаючи на безпеку чи небезпеку, це зазвичай не ближче ніж 15 кілометрів до лінії фронту. Під наглядом лікарів швидкими допомогами проводимо спеціальну медичну евакуацію маломобільних і немобільних людей, а також звичайну евакуацію, коли люди виїжджають із декількома валізами, і соціальні перевезення до залізничного вокзалу Лозової. Наш новий дуже популярний проєкт — це евакуація родин із речами. Передусім вивозимо родини з дітьми, які проживають у зоні обов’язкової чи примусової евакуації, а потім уже багатодітні родини та інших.
— Поясніть увесь алгоритм: що треба для виїзду.
— Люди телефонують на номер нашої гарячої лінії: 0-800-688. Також можуть звертатися до регіональних офісів, номери яких є у соціальних мережах. Після того як у людей отримують інформацію про склад сім’ї та місце проживання, а також маршрут перевезення, наші працівники починають планувати рейси. Якщо речей не дуже багато, то підсаджуємо у вантажівку ще одну чи дві сім’ї. Речі везуть вантажівкою, а люди їдуть паралельно на комфортному транспорті. Людей завозять в один із транзитних центрів, який логістично розташований по дорозі. Це може бути Павлоград, Лозова, Харків чи Волоське. Там реєструють на грошову допомогу, надають гуманітарну підтримку, консультують, і вже далі везуть людей цією ж автівкою адресно.
— Як ви дійшли до цієї ідеї, що так виїжджатиме більше людей? Ті люди, для яких їхні крам і нажите були стримувальним фактором від евакуації, тепер наважуються на цей крок?
— Коли ми евакуйовували людей із найнебезпечніших прифронтових районів — Костянтинівки, Олексієво-Дружківки, Покровська, Мирнограда та інших міст — бачили, що багато сімей із дітьми залишається там до останнього. Під час розмов вони пояснювали, що одна з головних причин — неможливість вивезти своє майно, хоча б побутову техніку чи достатню кількість зимових речей. Люди розуміли: так, у глибині України вони збережуть життя, але навряд чи зможуть придбати все потрібне заново. Згодом до гуманітарної місії «Проліска» долучився пан Філіп, який уже мав досвід реалізації такого проєкту. На початку повномасштабного вторгнення він допомагав евакуйовувати родини разом із речами, а коли цим напрямом почала займатися «Проліска», проєкт вийшов на зовсім інший рівень. Тепер щодня курсують дві-три вантажівки та два-три мікроавтобуси.
— Куди люди із цими речами доїжджають? У які регіони ви вже мали досвід транспортування?
— Ми транспортуємо речі туди, де люди самостійно знайшли або винайняли житло. Також бувають випадки, коли через місцеві адміністрації, насамперед для родин із дітьми, надають відремонтовані будинки або будинки в хорошому стані в селах. Тоді ми допомагаємо доставити їхнє майно туди. Найчастіше люди переїжджають до Одеської, Полтавської, Чернігівської та Черкаської областей, а також у віддалені від лінії фронту райони Дніпропетровщини. Саме до цих регіонів надходить найбільше заявок на перевезення майна.
— Наскільки багато серед тих, кого ви вивозите таким способом, родин саме з дітьми?
— Понад 90 % тих, кому ми допомагаємо, — це родини з дітьми. Вони проживають у прифронтових населених пунктах, зокрема там, де вже оголошено примусову евакуацію. Тому насамперед евакуюємо саме їх, а до цих рейсів долучаємо й інших: людей похилого віку та осіб з інвалідністю.
— Чи останнім часом побільшало заявок на евакуацію через посилення російських обстрілів Краматорська та Слов’янська КАБами й FPV-дронами? Чи зросла кількість звернень саме із цих громад?
— За останні два тижні кількість заявок зросла приблизно на третину. Це пов’язано і з ударами КАБів, і з тим, що обстріли відбуваються посеред білого дня. Люди розуміють: будь-якої миті, коли вони підуть до магазину чи на ринок, можуть просто не повернутися. Саме це часто стає вирішальним чинником. Окрім того, людей змушує виїжджати погіршення ситуації з комунальними послугами. Якщо електроенергія зникає на кілька годин, вони ще готові чекати. Але коли водночас немає ні світла, ні водопостачання, особливо родини з дітьми розуміють, що залишатися там більше неможливо.
— Вантажівки — це великі й добре помітні на дорогах транспортні засоби. Ми бачимо, скільки на трасах підбитих і згорілих фур. Чи потрапляли ваші екіпажі під російські обстріли? Чи були спроби уразити такий транспорт? Як ви гарантуєте безпеку під час евакуації людей і перевезення їхнього майна?
— На щастя, наші вантажівки поки не потрапляли під атаки. Водночас інші евакуаційні автомобілі, особливо на Донеччині, росіяни атакують досить часто. Не допомагають ані гуманітарні емблеми, ані наліпки «Проліски» — такий транспорт усе одно стає мішенню. Ми робимо все можливе, щоб гарантувати безпеку: постійно моніторимо ситуацію, підтримуємо зв’язок із місцевими активістами й самими родинами. Крім того, нам іноді допомагають поліціянти та екіпажі «Білих янголів»: на окремих ділянках маршруту вони супроводжують нас і забезпечують прикриття під час евакуації.
Радіо «Накипіло» висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт «Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики», що втілює Internews International у партнерстві з громадською організацією Media Development Foundation (MDF). Радіо «Накипіло» зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відтворює позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.
