Історія 18-річної дівчини з Донеччини, яка вступила до КНУ ім. Шевченка після 12 років життя в окупації
today04.09.2026 о 09:30
Понад 26 тисяч заяв на вступ до українських вишів подали цьогоріч сім тисяч абітурієнтів з тимчасово окупованих територій. Для молоді, яка прагне отримати українську освіту, президентська ініціатива «Bring kids back UA» у співпраці з партнерськими організаціями допомагає безпечно виїхати з окупації, знайти житло та адаптуватися до вступу.
Як юнацтво в окупації робить вибір на користь українських університетів, що потрібно для вступу і якими фейками росія утримує українську молодь від вступу, в етері Радіо «Накипіло» розповіли 18-річна юначка з Донеччини, яка вступає до КНУ ім.Шевченка, Майя* та керівниця з політик президентської ініціативи «Bring kids back UA» Олександра Дворецька.
*Ім’я героїні змінено із міркувань безпеки
Майї вдалося виїхати з окупації влітку 2026 року, і вона вже подала документи на навчання в одному з київських вишів. Дівчина каже, що планувала вступати на підконтрольну територію України ще з 2022 року і змогла реалізувати ідею, лише коли стала повнолітня.
«З 14 років я планувала свій виїзд, і коли мені є 18 — я змогла виїхати. Ділилася цим тільки зі своєю мамою, бо в окупації краще таке не розголошувати людям, яким не можеш довіряти, позицію яких ти не знаєш точно. Мати спочатку не була проти, у мої 17 я мала вступати. Але в останній момент передумала. Тому я чекала ще рік, щоб вступити», — згадує дівчина.
За її спостереженнями, росія зацікавлена в тому, щоб не дати людям з ТОТ переїжджати, — а реалізуватися на територіях рф ніби заперечення до одного з наративів пропаганди про «один народ» і «рівні можливості». Локальна система освіти, яку створили на базі окупованої української структури, працює на те, щоб молодь з ТОТ вступала в університети у своїх містах.
«Вони зацікавлені в тому, щоб люди на окупованих територіях лишалися саме там і особливо не “вякали”. Тому дуже ускладнений вступ навіть в російські виші. Щоб вступити до російського університету, треба скласти ЄГЕ, підготовка до якого дуже складна, бо молодь готують до вступу в університети на ТОТ. Для вступу в окупації загалом не треба особливо складати іспити, все відбувається дистанційно, легко списати, що створює умови, в яких легше залишитися, ніж виїхати до росії», — каже Майя.
ілюстративне фото: школа на тимчасово окупованих територіях Луганської області.
ЄГЕ (Єдиний державний екзамен, рос. ЕГЭ) у Росії — це централізований державний іспит, який одночасно виступає випускним екзаменом зі школи та вступним до вищих навчальних закладів.
Стереотип про те, що молодь в окупації не знає і не чула українську — дівчина спростовує. Каже, що до 2020 року мову і літературу викладали у школах, а багато юнаків та юначок пам’ятають мову з дитинства.
«Хтось з вчителів хотів викладати [українську], хтось не хотів і сприймав це як факультатив, не обов’язковий предмет. Треба розуміти, що якесь знання української у мене було, до окупації я дивилася мультики українською, бачила українською написи, в початковій школі вивчала українську. Я її вважаю своєю другою рідною, навіть після 8 років, я змогла її відновити за місяць-два, не вчила з нуля», — пояснює юначка.
Майя зізнається, що як тільки їй довелося вийти на офлайн-навчання до школи в окупації, рівень її мови знову упав. Тоді в неї з’явився страх щось випадково відповісти українською.
Інформація про гуманітарні проєкти, що допомагають виїхати з окупації в Україну, майже не проникали в ізольований інтернет на ТОТ. Більше контенту з’явилося лише після 2024 року, і це були історії молоді, яка наважилася на виїзд.
«Я чула якість історії про виїзд через інтернет, дивилася інтерв’ю дітей, які виїхали, або які виїхали в 2014 році і повернулися через деякий час. Діти, які повернулися – це вузька вибірка, які не змогли адаптуватися через те, що вони були з окупованих території. Коли я чула їхній досвід, я задумувалася, що коли переїду — мене будуть якось утискати. Але я переїхала і не стикалася з утисками через походження», — ділиться дівчина.
Найскладніше для неї було переступити через невідомість: попри інформацію у відкритому доступі та у консультантів евакуаційних програм, уявити життя на підконтрольній території України, процедуру отримання документів і ставлення до себе після 12 років перебування в окупації – геть складно.
«Що більше ти дізнаєшся про виїзд, тим сміливіше стаєш. Але попри все, 12 років окупації і російської пропаганди мали свій слід: мала якусь недовіру до українського суспільства і влади, боялася, що всі ці ініціативи – шахрайство. Перед виїздом мене сильно залякали, що мене ледве не на органи здадуть там. Але я ухвалила рішення виїхати, хоч в моїй голові це все виглядало 50 на 50. Бо зрозуміла, що не зможу функціонувати під окупацією», — каже Майя.
Зараз дівчина намагається допомогти своїм знайомим і друзям визначитися і виїхати з окупації: якщо не в Україну, бо для цього треба рішучість і проукраїнська позиція, то хоча б подалі від росії.
«Моє коло спілкування або нейтральне, або більш проукраїнське. Багато хто боїться їхати до України, бо їх дуже залякують росіяни: “ви приїдете, там вас заберуть на підвал, будуть утискати”. Я вважаю, що краще вже їхати в Європу, ніж залишатися під окупацією. Бо на нейтральних людей швидко впливає російська пропаганда», — пояснює юначка.
ілюстративні фото шкільких заходів на тимчасово окупованих територіях
Олександра Дворецька, керівниця з політик президентської ініціативи «Bring kids back UA» каже, що рф докладає багато зусиль для інформаційної ізоляції ТОТ, щоб новини з вільних територій не доходили в окупацію. Аби зруйнувати цю бульбашку – використовують багатоголосся молоді, яка виїхала з окупації і багато інформаційних каналів.
«Ця інформація повинна звучати не один раз, повторювано, має не протирічити сама собі, бути достовірною. В першу чергу працює сарафанне радіо: у людей, які проживають в окупації, є контакти тих, хто виїхав на початку повномасштабного вторгнення або до цього. І вони можуть звернутися до них з питанням або порадою пошукати інформацію», — розповідає Дворецька.
Також вся інформація про виїзд публікується в соціальних мережах, інстаграмі і медіа. Звернутися можна і до партнерських організацій: Helping To Leave, ГО «Компас Мрій», Українська мережа за права дитини, «Save Ukraine» — вони підкажуть як діяти у разі виїзду.
Зараз основним коридором для людей, які виїжджають з ТОТ, є Мокрани-Доманове, що сполучає Україну з білоруссю. Чергові волонтери організації можуть прямо на кордоні надати необхідні контакти, допомогти з транспортом і житлом. Це універсальний варіант у випадку, коли людина їде «у невідомість», каже Олександра Дворецька, керівниця з політик президентської ініціативи «Bring kids back UA»
«Можу згадати, як перетинала коридор Доманове і вперше побачила український прапор. Вперше поспілкувалася там саме українською, з прикордонниками. Було дуже тепле відчуття, ходила з посмішкою. Але потім відчула, що окупація дуже виснажила мій емоційний ресурс і психіку, і мені треба трошки адаптуватися», — згадує Майя.
Волонтери за потреби визначають подальший шлях людини: тимчасове житло, допомогу з довідками ВПО і документами. У випадку, коли кордон перетинається через Молдову, Туреччину, Польщу чи країни Балтії – Дворецька радить завчасно звернутися до волонтерів «Bring kids back UA», бо на тих кордонах немає інформаційного супроводу.
Для перетину гуманітарного коридору в нагоді стане посвідчення особи на повернення в Україну: так званий «білий паспорт». Його оформлюють дипломатичні установи України, які саме та за якою процедурою — залежить від обраного маршруту повернення. Підлітки можуть не мати закордонного чи дійсного українського паспорта: відновити або оформити такі документи допоможуть на підконтрольній території України.
Підготовка до вступу в українські виші розпочинається з вибору бажаного закладу і спеціальності. Сконтактувати з освітнім центром, і повідомити їм про бажання вступити — можна ще до виїзду. Попри завершення першого етапу вступної кампанії, підлітки які обрали фах зараз, ще можуть встигнути вступити до університету не чекаючи 2027 року.
«Станом на сьогодні вступна кампанія, її основна частина, вже завершилась Проте будь-який вступник, який їде з ТОТ, може сконтактувати з освітнім центром в обраному університеті, повідомити про своє бажання долучитися до навчання в цьому навчальному році. Можливість вступити є ще до 1 жовтня», – каже Олександра Дворецька.
Подібні освітні центри, у яких чекають молодь з ТОТ, мають понад 200 українських освітніх закладів, зокрема коледжі та великі університети. Це «Крим-Україна», «Донбас-Україна» або «Освітні центри України», що орієнтована на всіх вступників з усіх територій України.
Для вступу не обов’язково одразу мати паспорт і результат НМТ. Коли абітурієнт виїжджає з окупації, у нього є час щоб пройти співбесіду чи вступні випробування. А з оформленням документів допомагають фахівці.
«Вам запропонують пройти співбесіди та іспити в обраному університеті на спеціальність, і далі вже писати заяву, з проханням перевести вас з комерційної освіти на бюджет, оскільки термін вступу на бюджет завершився в серпні. Минулорічна практика показує, що університети йдуть назустріч і знаходять бюджетні місця», — пояснює Дворецька.
Молоді, яка виїхала з ТОТ раніше 1 жовтня 2025 року, для вступу доведеться скласти НМТ. Але і ці підлітки підпадають під квоту-2 і конкурують з абітурієнтами в межах своєї квоти.
А тим часом Майя уже розпочала навчання на психологічному факультеті у КНУ ім. Шевченка, заселилася в гуртожиток і ділиться досвідом з новими сусідками. Вона запевняє, що перебуває у стабільно-нейтральному стані, але, як і вся молодь з окупації, потребує часу на відновлення.
На найбільшому пляжі Харкова, обговорення якого розпочалось цього тижня, у перспективі планують залишати торговельні МАФи, щоб територія була самоокупною та не потребувала фінансування з міського бюджету. Про це під час презентації концепції «ревіталізації» Журавлівського гідропарку говорив головний архітектор Харкова Антон Коротовських. Це рішення зробить Журавлівку докорінно відмінною від Саржиного яру, де за первісною задумкою кіосків і МАФів взагалі не було, щоб торгівля не заважала усамітненню і відпочинку харків’ян.Який формат роботи […]
