Засновник підрозділу «Кракен» Костянтин Немічев у соцмережах закликав активних містян розпочати фахову дискусію про вибір нової дати для Дня Харкова. Він написав це 20 вересня не випадково: до 1997 року саме цього дня святкували заснування Харкова.
Які дати можуть претендувати на новий День Харкова та чому діалог потрібен уже сьогодні — в етері Радіо «Накипіло» говорили із засновником «Кракена» Костянтином Немічевим, військовослужбовцем Хорунжої служби «Хартії» Вадимом Поздняковим і мисткинею Діною Чмуж.
Немічев закликав розпочати дискусію довкола визначення дати, яка розкриватиме тяглість історії Харкова в усій повноті, а не обмежуватиме її на совєцькому періоді. Він нагадав, що 23 серпня — не перша призначена дата, і сама вона дошкуляє історикам. Тому військовий запропонував обговорити нову історичну прив’язку до Дня міста.
«Двадцяте вересня — це дата, коли Харків до 1997 року вже відзначав День міста, тому я обрав саме її, щоб порушити це питання. Сьогодні, коли ми виборюємо незалежність на фронті, надважливо остаточно вибити совєцькі та російські наративи з нашої свідомості. Справжній День міста має базуватися на нашій власній історії, а не на совєцькому контексті. Поки ми не відріжемо цих ментальних пуповин із рф, нам важче обстоювати свою ідентичність», — розповів Немічев журналістам Радіо «Накипіло».
До дискусії попервах мають приєднатися історики, урбаністи, краєзнавці й експерти, щоби сформувати обґрунтовані варіанти із чіткими історичними аргументами. Після висновку спеціалістів рішення мають ухвалити харківці через петицію чи голосування на сайті міськради.
Немічев наголосив на важливості не ототожнювати майбутню дату із днями пам’яті про військові події (мається на увазі дні визволення і пам’ятні дні щодо певних боїв) сучасної російсько-української війни.
«Усі вони важливі, але мають свій окремий сенс: 27 лютого — дата знищення російських підрозділів у Харкові у 2022 році, 23 серпня — дата визволення від нацистів під час Другої світової війни (історично дата спірна, бо місто звільнили пізніше), 18 листопада — звільнення Харкова у 1918 році, під час Першої світової війни. Усі ці дні — це наша військова звитяга, і їх потрібно пам’ятати окремо», — сказав Немічев.
Йому близькі 15 серпня (пов’язано з Успінням Богородиці та давньою традицією Успенського ярмарку в Харкові) та 20 вересня, коли Харків відзначав свято до перенесення за совєцькою методичкою.
«Традиційно саме храмове свято найпершого храму [міста] часто виконувало роль дати заснування поселення. Остаточного вибору я для себе ще не зробив, адже моя мета — не нав’язувати конкретну дату, а порушити цю важливу дискусію і закликати харків’ян разом переосмислити свою історію. День міста — це день заснування, а не важливі дати в період життя», — уважає засновник «Кракена».
Діна Чмуж переконана, що 20 вересня — вельми сумнівна дата, бо вона є продовженням наративу про визволення Харкова в серпні 1943 року.
«До того як перенесли цю дату, то не святкували її так нарочито як день визволення. Тобто цей зв’язок менше артикулювався, але фактично він той самий. Цікавим є такий кейс: багато людей позабувало святкування 20 вересня, тому сприймають дискусію про зміну дати Дня міста як те, що їх хочуть позбавити свята. Мовляв, завжди було тільки 23 серпня — навіщо міняти?» — зауважила мисткиня.
На її думку, зміни відбуваються легше, ніж це може здаватися, і за кілька років люди перенавчаються, а попереднє покоління забуває іншу дату.
«Ніхто ж не скасовує свята, якщо це підтримає міська влада, якщо зроблять відповідні події. Справді, переосмислення займе кілька років, якщо це будуть не тільки ініціативні маленькі групки та святкування, а долучення [міської влади]. Я за 15 серпня», — поділилася Чмуж.
Саме дата 15 серпня сприймається як відхід від наративу совєцького міста й дає містянам відчуття тяглості з козаччиною, заснуванням фортеці та традицією ярмаркування, що тягнеться з 15 серпня 1659 року. Одним із плюсів такої дати є також те, що вона не затьмарює Дня Прапора та Дня Незалежності 23 і 24 серпня відповідно, які в Харкові переважно нівелюються.
Засновник громадської організації «Деколонізація. Україна» Вадим Поздняков уважає, що передусім потрібно організувати фаховий діалог з експертами.
«Потрібно влаштувати круглий стіл за участі Інституту національної пам’яті, істориків, краєзнавців, хорунжих служб “Хартії”, Третьої штурмової бригади, “Азову”, бо військові теж мають сказати своє слово, залучити нашу культурну еліту. Треба хоча б випрацювати пропозиції з того, серед яких дат буде вибір. Поки що ми лише погоджуємося, що 23 серпня — це не добре, але ми не маємо натомість консолідованої спільної позиції», — сказав Поздняков.
Деколонізатор зізнався, що йому байдуже на кінцеву дату, адже його мета — позбутися 23 серпня. Він передбачає, що міська влада може проігнорувати запрошення до діалогу про нову дату, як приклад навів досвід Одеси.
«В Одесі аналогічна історія, тільки там імперська дата, а не совєцька. Там військовослужбовці спільно подали звернення до голови ОВА й Одеської міської цивільної адміністрації, але їх ігнорують. Там уже є чітка позиція, з якої дати на яку, від основних сил військовослужбовців. Ми ж маємо для початку визначити спільну позицію і вже з нею іти як від культурних сил, так і від військовослужбовців», — уважає Поздняков.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Алікою Піхтеревою».
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика — у нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
