Уранці 24 лютого 2022 року, коли Харків прокинувся від вибухів, на кордоні точилися запеклі бої. Серед перших прийняли бій прикордонники 4-го прикордонного загону та інші підрозділи Державна прикордонна служба України.
Старший офіцер Андрій Стрельченко, який у 2022 році служив у відділі прикордонної служби «Дергачі», нині — комендант прикордонної комендатури «Стрікс» розповів в етері Радіо «Накипіло», що підрозділ зафіксував рух російської техніки в безпосередній близькості до кордону 23 лютого.
«23 лютого об 11-й годині чергова служба доповіла, що в камері відеоспостереження на відстані 3–5 кілометрів до державного кордону з боку країни-агресора бачать рух колони, яка рухається в нашому напрямку. Я сам дивився на ці камери й бачив, як п’ять БМ-21 “Град” і три САУ під’їхали на цю відстань. Із техніки вийшли військові, зайшли в приміщення, а машини залишилися на відкритій місцевості», — сказав він.
Про ситуацію доповіли командуванню.
«Близько 20-ї години ми спостерігали на трасі Бєлгород — Нехотєєвка — Гоптівка під’їзд броньованої техніки. Вона просто під’їжджала до пункту пропуску Нехотєєвка, розверталася і їхала назад у бік Бєлгорода», — згадує Андрій Стрельченко.
Уночі Андрій поїхав до Харкова. О 4:30 ранку 24 лютого йому зателефонували з підрозділу.
«Сказали, що Олексіївку обстрілюють. Я набрав керівника, який був на місці. Він відповів: “Так, нас обстрілюють, обстріляли пункт пропуску і підрозділ, що за 100 метрів від лінії кордону. Ми в укриттях, готові відбивати агресію”. В підрозділі були автомати 5.45 та пістолети Макарова. Важкого озброєння не було. Тому після отриманої команди “здійснити маневри” особовий склад залишив місце дислокації підрозділу і висунувся на більш вигідні позиції. В пункт пропуску вже почала заїжджати важка броньована техніка: танки, БМП, БТРи. 92 бригада вже була на підступах, у них були інші задачі і в загальному задум дій був вже інший», — згадує Андрій.
Старший офіцер Владислав із позивним «Оскар» напередодні вторгнення виконував повітряний моніторинг уздовж кордону.
«До повномасштабного ми щодня літали вздовж лінії державного кордону, моніторили ситуацію, бачили всі ці накопичення й постійно доповідали. Уже 23 лютого ми бачили критичні скупчення тактичних груп і бронетехніки, які підповзли на відстань пострілу міномета — це приблизно три кілометри до кордону. Раніше так близько вони не підходили», — говорить він.
За словами військового, тоді стало ясно, що насувається щось масштабне, але до кінця не вірили в повномасштабну війну.
«Увечері 23 лютого я завершив черговий виліт, приїхав додому. Знав, що треба заправити автівку на всякий випадок, але вирішив, що дуже втомився і краще відпочину», — додає Владислав.
О четвертій ранку йому зателефонувало керівництво. Сказали: “Все почалося. Давай мчи на роботу, будемо думати, що робити”. На той момент аеропорт уже був під обстрілом.
«Летіли ракети, РСЗО. Під цими обстрілами ми готували техніку, щоб перебазувати її подалі й не втратити в перший день. Уся техніка, яка могла злітати, піднялася в повітря протягом 40 хвилин. Та, що була на ремонті, за 2–3 години швидко відновили фахівці. Ми завантажили необхідне майно і вирушили на захід України», — згадує офіцер.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Володимиром Носковим».
Фото: idpsu.gov.ua
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
