27 лютого Харків згадує переможний бій захисників міста з російськими окупантами, що стався чотири роки тому у школі №134 на вулиці Шевченка. Тоді захисники міста знищили близько трьох десятків російських спецпризначенців, які закріпилися у навчальному закладі в очікуванні на підкріплення.
У четверту річницю тих подій спогадами в етері Радіо «Накипіло» поділилися Данило Положухно, який нині очолює пункт управління полку безпілотних систем Kraken, а також Ігор, боєць 2 окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення «Омега» із позивним Салют.
«Вранці 27 лютого починаємо отримувати інформацію, що противник починає якусь активність. На той момент оборона міста була організована специфічно через відсутність налагодженого військового зв’язку. Більшість підрозділів, як, наприклад, наш і деякі підрозділи тероборони, сформувалися в ті дні. За рахунок того, що ми готувалися до цих подій завчасно, вже було якесь розуміння і координація», — згадує Данило Положухно перші години того дня.
У його підпорядкуванні було 42 групи по 10-15 людей, які стали кістяком підрозділу Kraken. Російських окупантів, що прорвалися у Харків, знищували на вулицях міста.
«Отримавши бій на більшості локацій, через які вони проїжджали, вони спустились на «Київську» і почали рух на цю школу. Проїжджаючи повз неї, на них виїхала українська техніка, що пошкодила “Тигри”. Вони пішки зайшли до школи і 8-9 годин намагалися вести оборону. З нашого боку було чотири спроби штурму», — згадує Данило.
Участь у тих боях брали харківські добровольці, спецпідрозділ поліції «КОРД», бійці загону Центру спеціального призначення «Омега» Нацгвардії України, військовослужбовці 92 бригади.
«Була ейфорія. У нашій групі всі хотіли повоювати, виконувати задання. Сама будівля школи була дуже тяжкою для штурмових дій, дуже багато класів, довгі коридори, дуже тяжко всі сектори перекривати, оглядати, щоб максимально чітко все пройти», — згадує Салют, боєць 2 окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення «Омега» НГУ.
Це був перший досвід штурму такої будівлі для його групи.
«Ми йшли виконувати поставлену задачу — штурмові дії у школі. Ми знали, що вони на чотирьох “Тиграх”, що це спецпідрозділ (ГРУ чи ФСБ, ми не знали), нам було все одно. Було прийнято рішення йти саме на штурм, щоб зберегти будівлю, і зберегти навколо будівлі все максимально цілілими, наше місто», — згадує Салют.
Його група разом зі спецпідрозділом поліції «КОРД» штурмувала будівлю двічі.
«Противник перегородив вхід дерев’яними дверима, а коли ми піднімалися зачищати по сходах, нас почали закидувати гранатами, вівся бій зі стрілецької зброї. Оборонятися більш вигідніше, ніж наступати. Ми перекрили всі шляхи відступу і чекали. В результаті, коли вогонь вже дістався горища, вони почали вистрибувати вже з будівлі», — згадує Салют.
Періодично з росіянами виходили на зв’язок через гучномовець.
«Відповідь ми отримували, щось типу: “Рускіє не здаються»… Вони чекали підкріплення, якого їм обіцяли, але воно так і не приїхало», — розповів Салют.
Щоб запобігти втратам та не дати росіянам жодного шансу, у місті задіяли танк. Роман Зуй, який на той момент був командиром танкового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади ім. Сірка, розповідав про те, як знищував окупантів у 134 школі, у подкасті «Герої Харкова», що вийшов на Радіо «Накипіло» у 2023 році.
«Окупанти були абсолютно проти того, щоб мирно й живими покинути цю школу, вони вибрали інший шлях. І за чотири години бою усвідомили, що жодне підкріплення не прийде. Вони викликали вогонь на себе й артилерію. Ні вогню, ні гелікоптерів, ні літаків — нічого із цього не було, — розповів Зуй. — Коли вони почали вести вогонь по нас, перегоріла остання лампочка, яка тримала мою людяність, і я просто дав указівку навідникові: виїжджаймо й розносьмо вщент усі вогневі точки, які бачимо. Висаджуймо весь БК просто в школу. Спочатку в лівий край — я бачив, як вони бігають по школі до правого краю — так ми їх ганяли по школі, поки вони не закінчилися».
Данило Положухно говорить, що в середині дня 27 лютого 2022 року ситуація у місті в цілому стабілізувалася.
«Крім однієї локації — 134-й школи. Я вже розумів, скільки там людей, і я зупиняв групи, бо хлопці хотіли все ще під’їхати допомогти. Я казав: “Все, ми їдемо, потрібно далі будувати оборону, бути готовими і займатися інфільтраційними заходами”, тобто шукати тих, хто перевдягся і далі пішов по місту. Одна група залишалася на школі, яка працювала до самої ночі, але після того, як приїхав Т-64, там вже було все більш-менш контрольовано», — згадує Данило.
Захисники Харкова знищили близько 30 окупантів в тому бою, держава-агресор присвоїла вбитим загарбникам найвищі відзнаки. Того дня були й полонені, один з них, за словами бійця «Омеги», був водієм «Тигра», який не встиг потрапити в школу.
«Завдяки добровольцям, тим людям, які взяли до рук зброю, нам вдалося зламати плани росіян. На мою суб’єктивну думку, це була жирна крапка», — сказав Салют.
Під час допитів полонених стало відомо, що спецпризначенці ГРУ готували інформаційно-психологічну операцію у Харкові.
«Їхня основна задача була захопити основні адмінбудівлі і зробити з цього матеріал: повивішувати російські прапори і дати оперативну інформацію про це. Мала пройти інформаційна кампанія про те, що Харків впав», — розповів про задум росіян того дня Данило Положухно.
Слухайте більше про бій у школі №134 на сайті Радіо «Накипіло» у подкастах Володимира Носкова та Філіппа Диканя.
