Харківський театр «Нафта» привезе до Львова французького режисера і хореографа Жерома Беля

У липні 2026 року театр «Нафта» організує приїзд до Львова французького режисера і хореографа Жерома Беля, який проведе кількаденний семінар для театральних діячів і діячок на базі Мистецького обʼєднання «Хвиля». 

28 липня на великій сцені Національного театру імені Марії Заньковецької відбудеться постановка вистави «GALA». 

«“GALА” — це вистава, у якій беруть участь 20 людей, що живуть у місті, де відбувається подія. Проєкт пропонує інший, колективний підхід до творення мистецтва, об’єднуючи на одній сцені професійних танцівників_ниць, акторів_ок, пенсіонерів_ок, підлітків_ок, людей, які пересуваються на кріслі колісному. Вистава змінює уявлення про те, чим є театральна сцена і сучасний танець, наголошуючи, що театр може бути місцем прийняття різних досвідів, простором презентації невидимих історій і в широкому сенсі – святкуванням життя в усій його різності. «GALA» оприявнює тіла людей, уникаючи стереотипних оцінок», — анонсують організатори події. 

Photographer José Frade, Teatro Maria Matos, Lisboa (Portugal, April 2016)

«Багато людей кажуть: „Я не танцюю, я не вмію танцювати“… Але варто лише увімкнути їхню улюблену попмузику – і вони вже танцюють. Мені цього достатньо», – Жером Бель, The New York Times.

Роботи Жерома Беля є класикою сучасного театру, що були представлені на Олімпійських іграх та Авіньйонському фестивалі,  в Луврі, Лондоні та Нью-Йорку. 

Спираючись на досвід майстерень, проведених з аматорами_ками, Жером Бель прагнув створити гнучку структуру, здатну подорожувати й створювати безліч різних форм. Він хотів, щоб вона була доступною для людей із різних середовищ і давала їм можливість повністю віддатися та зробити проєкт своїм. Для цього він узяв одну з найбільш «буденних» театральних форм – Гала, святкову колективну подію, знайому з підсумкових концертів і аматорських виступів, – і підважив її зсередини, щоб охопити різні стилі та фрагменти історій. Так виникає своєрідний інвентар «танцю без особливих якостей», який виявляє всі можливі унікальні стосунки тіла і голосу. Що змушує нас танцювати? Як дивитися на танець, який може бути крихким і нестійким, не впадаючи в судження на кшталт «добре» чи «погано»? З гаслом «Помиляйся знову. Помиляйся краще!» «GALA» переходить із театру в театр, мов «дзеркало, що прогулюється обабіч дороги», і нагадує нам не лише про процес творення тих, на кого ми дивимося, а й про те, як саме ми дивимося.

У своїх ранніх роботах (зокрема у виставі «Shirtologie») Жером Бель застосовує структуралістські методи до танцю, щоб виділити фундаментальні елементи театральної вистави. Нейтралізація формальних критеріїв та дистанціювання від хореографічної мови спонукають його звести свої твори до необхідного мінімуму, що дозволяє критично проаналізувати економіку сцени та тіло, яке на ній виступає.

             
                    Жером Бель                                                            Photographer José Frade

Згодом його інтерес перемістився з танцю як сценічної практики до питання про виконавця_ицю як унікальну особистість. Завдяки використанню біографічних елементів Жером політизує свої дослідження, звертаючи увагу на кризу ідентичності в сучасному суспільстві та способи, якими вона представлена на сцені. Починаючи з вистави «The Show Must Go On», він досліджує політичний потенціал театру. Ці теми набувають подальшого розвитку в його роботах «Disabled Theater» та «GALA». 

Жерома Беля регулярно запрошують на бієнале сучасного мистецтва та до провідних світових інституцій, де він презентує свої перформанси та фільми. Зокрема: Національна галерея міжнародного модерністського й сучасного мистецтва «Tate modern» у Лондоні, Музей сучасного мистецтва (MoMa) у Нью-Йорку, Музей Лувр у Парижі тощо. Деякі з його робіт увійшли до колекцій Національного центру мистецтва і культури імені Жоржа Помпіду та Регіонального фонду сучасного мистецтва «FRAC Normandie» (Франція). Жерома також запрошують читати лекції в університетах, наприклад: Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі, Стенфордський університет у Каліфорнії тощо. У 2013 році разом із хореографом Борисом Шармацем він став співавтором книги «Електронні листи 2009-2010», що вийшла у видавництві Les Presses du Réel.

У 2005 році за виставу «The Show Must Go On» Жером Бель отримав нью-йоркську премію Bessie Award. Три роки по тому був нагороджений разом із хореографом Пічетом Клунчуном Премією принцеси Маргріт Рут за культурне різноманіття за виставу «Pichet Klunchun and Myself». Робота «Disabled Theater» була відібрана для участі в Берлінському театральному фестивалі у 2013 році та отримала Швейцарську танцювальну премію в номінації «Сучасна танцювальна творчість». У 2021 році Жером Бель та Ву-Кан Чен отримали премію Taishin Arts Award за виставу «Dances for Wu-Kang Chen».

Фото: Bernhard Müller, Salzburg Sommerszene (Austria, June 2016)