Тисячі містян, попри попередження міської влади, вийшли на святкування дня Харкова та 35-ї річниці відновлення Незалежності. Масове святкування викликало суперечки в соцмережах: одні вважають, що перекриття вулиць басейном у КАМАЗі, гучна поведінка байкерів та російськомовні пісні в Харкові є неприпустимими. Частина ж громадськості каже, що містянам треба перепочити від війни, а гучне святкування — це, мовляв, прояв любов до прифронтового міста.
Що у цьому святкуванні болить цивільним харківцям і військовим, чи насправді воно було «неправильним» і чи проблема криється у самих датах свят, обговорили в етері Радіо «Накипіло» з військовослужбовцем 2-го корпусу Національної Гвардії України «Хартія» Дмитром Кузубовим і військовослужбовцем «Маямі» та військовим «Кракена» Дмитром Олійником
23 серпня під вже «знаковим» зоряним небом на вулиці Сумській зібралося багато тисяч харківців. Частково перекритою вулицею містяни стихійно організували пробіг авто та мотоциклів з прапорами, люди видиралися на дахи автівок. Кульмінацією вечора став КАМАЗ, кузов якого переобладнали на басейн, та спільноспів на вулицях. Серед гасел активніше за все використовувалися футбольні «Харківський Металіст»,«Путін — Х****».
Але в соцмережах учасникам поставили багато запитань: чи враховує таке святкування етичні межі? Чи безпечно збиратися багатотисячним натовпом в центрі міста, до якого долітають FPV-дрони? Чи не перетягує на себе локальний день міста увагу з державних Днів Прапора і Незалежності? Чи не травмує гучне святкування військових із посттравматичним розладом? Чи може російська музика звучати у центрі прифронтового міста?
Суперечки щодо правильності святкування дня Харкова 23 серпня точаться вже декілька років. Громадські діячі, історики та деякі письменники вважають, що ця дата заплямована совєтською урочистістю і не має стосунку до «дня народження» міста чи знакової події, яку важливо було б закріпити як свято.
День міста «офіційно» поєднали з днем визволення Харкова від німецького захоплення і почали святкувати вже у 1997 році. До того дата «плавала» по вересню і мала більш стихійну організацію.
Історик і дослідник Слобожанщини Андрій Парамонов написав у своїх соцмережах, що навіть якщо спиратися на день визволення Харкова від німецької окупації, треба враховувати, що то була битва, у якій загинули понад 250 тисяч військових, і нове святкування виглядає як танці на кістках.
«Можемо відслідкувати, як в Харкові проходили ці урочистості за часів попереднього мера. Часом це виглядало так, наче совєтський союз не розвалився, особливо коли це стосувалося “дня побєди”. Всі ці георгіївські стрічки, репліки про дідів, перемогу і гордість. Ми відійшли від цих традицій, але нам знадобилася для цього війна. Попри це ми бачимо формати, які як на мене, не відповідають сучасності», — вважає Дмитро Кузубов.
На його думку, День Незалежності досі лишається в тіні дня Харкова, який асоціюється з «головним» святом і «належить» молоді.
«Людям хочеться відсвяткувати. Мені більше імпонує, коли люди щиро виходять на вулиці, святкуючи щось, насолоджуються при всіх нюансах дати, яку ми знаємо. З усіма міфами навколо неї і всього, що відбувалося і з Кернесом, і Тереховим навколо цієї дати» — вважає «Маямі».
Дмитро опинився 23 серпня в «епіцентрі свята» і перебувати там йому було фізично важко через надгучні, стресові звуки. На його думку, така гучність свята неприпустима, з урахуванням кількості військових і цивільних з ПТСР внаслідок війни. Але «Маямі» більше роздратували звинувачення у гучному святі в соцмережах. Він називає ці зауваження «святотатськими» і каже, що його звуки не напружували.
Безпековий бік свята ігнорував і застереження про масові скупчення людей, і загрозу запуску «Бандеролей» під час святкування.
«Як на мене, формат і масштаб, який був, не припустимий під час активної фази війни. Не дай боже, там летів би FPV-дрон на центр міста чи реактивний шахед. Ну і в принципі як це фізично можливо, натовп у кілька тисяч людей спустити в метр як єдиний варіант укриття, який там був. Це просто привело б до фізичної небезпеки, без урахування загроз озброєння», — ділиться Кузубов.
Напередодні 23 серпня міський голова повідомив, що не треба організовувати скупчень, але конкретних дій, щоб протидіяти можливому натовпу — не було. Не була помітною у центрі Харкова і патрульна поліція: патрулів було недостатньо і навіть вони бездіяли, нібито спостерігаючи. На думку «Маямі», питання безпеки — індивідуальне: після повідомлення міської влади кожен мав зробити вибір самостійно:
«Мені смішно чути допис Дмитра Олійника, який планує звернутися до МВС, щоб що? МВС перекрило вулиці міста, поставило там “беркутню”? Тобто є якесь відведене місце для святкування, а є не відведене? Наприклад, картонкові протести не можна проводити на майдані Незалежності, але ось тут можна. Я ніби повертаюся в часи Януковича з такою дискусією».
Сам Дмитро Олійник, військовослужбовець «Кракену», вважає що правоохоронні органи під час свята не тільки відокремилися від урочистостей, а і нічого не зробили, коли харківці перекрили рух по центральній вулиці міста.
«Якби була загроза, щось критичне б не дай Бог сталося. Всі б кричали, що винна держава. Правоохоронна система — це складова держави, люди — складова держави. І ми маємо один одного поважати: якщо у нас іде війна за наше існування — то можна утриматися від того, щоб до часу ночі ходити містом і випивати», — розповів в етері Олійник.
Полярність учасників святкувань і коментаторів доводить: по-справжньому нового формату святкування у Харкові під час повномасштабної війни — наразі немає. А пошуком нового — не переймається ані міська спільнота (в широкому розумінні), ані міська влада.
Більше новин з Харкова, подкасти, українська музика у нашому застосунку для Android | iOS
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Володимиром Носковим».
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
Підготувала: Жинкіна Аліса
