Щоб полонені цивільні і депортовані з України діти не стали «заручниками дипломатичних торгів», міжнародна коаліція правозахисних організацій звернулася до президента США, європейских лідерів, прем’єр міністра Великої Британії та президента Туреччини. Вони закликають негайно звільнити всіх осіб, утримання яких пов’язано зі збройним конфліктом.
Наскільки впливовим може бути заклик правозахисників під час переговорного процесу і як встановлюють дані цивільних полонених, розповіла в етері Радіо «Накипіло» Альона Луньова, директорка із адвокації Центру прав людини Zmina.
Нині, за різними оцінками, у полоні або в депортації перебувають понад 16 000 українських цивільних, зокрема журналістів, волонтерів, священиків, «кримських політв’язнів», дітей з окупованих і деокупованих територій. За весь час обмінів полоненими між Україною та рф звільнили лише 450 цивільних осіб.
Оціночна цифра — це десь 2000 людей, про яких ми знаємо: їхні імена, обставини їхнього зникнення і в частині випадків — місця, де вони перебувають. Є версії і про 7, 12, 16, 20 і навіть 40 тисяч. Розброс цифр величезний, точно ми не знаємо, скільки в полоні, але те, що росія щоденно має доступ до сотень тисяч українців на окупованих територіях і територіях рф підтверджує нам, що з кожним днем полонених може ставати більше. Відпустять п`ять людей — заберуть 10», — розповіла Альона Луньова.
Доля багатьох полонених і депортованих може залишатися невідомою і вони взагалі не фігурують у списках, бо про них не повідомили у Координаційний штаб, не запитують родичі або їх утримують без зв’язку із зовнішнім світом.
«рф, всупереч міжнародному гуманітарному праву, не повідомляє про всіх захоплених військових. Очевидно, що і про цивільних також, бо їх мусять пропускати через офіційні процедури. росія цього не робить, Міжнародний Комітет Червоного Хреста до відвідувань не допускається, вони кажуть, що “не мають змоги відвідувати”», — каже правозахисниця.
Міжнародне право зараз не має інструментів для повернення цивільних. Через це українцям доводиться бути «супер креативними»:
«Якщо пригадати пункти Трампа, 28, а потім 20, там залишався пункт про повернення всіх військовополонених, цивільних, які незаконно утримуються і депортованих дітей. По суті, ми можемо поміняти всіх на всіх військових, але депортованих дітей нам мають повернути як цивільних. Україна відстоює цю позицію, але як з’ясувати, де вони знаходяться і скільки цих людей?», — питає Альона.
Нині фахівці ідентифікували майже 200 місць неволі на тимчасово окупованих територіях та у рф, де утримують українських полонених. Як правило, військових і цивільних утримують окремо. З військовими, наприклад, можуть перебувати у одних умовах звинувачені у діверсіях і терактах цивільні — їх росіяни прирівнюють до військових.
«Коли нам здається, що це нерозумно, нема жодних причин так поводитися з людьми, просто їх утримувати без жодного інформування — то росіяни це роблять без жодних причин. Очевидно, в межах перемовин треба говорити про те, що росія має відкрити доступ МЧХ, фахівцям з ООН, правозахисникам, щоб вони обстежили колонії росії і пошукали там не тільки українських в’язнів», — вважає Луньова.
Ще однієї «білою» зоною лишаються громадяни України, які не встигли отримати українські документи або були вимушені отримати російський паспорт.
«Громадянин, що походить з території, яка окупована, від народження — наш громадянин. Але відсутність в нього документів приводить до того, що ми не можемо говорити, що це є наш громадянин. В такій ситуації молодь з окупованих територій потрапляє в законодавчу прогалину. Нам треба всередині України думати, кого ми будемо звільняти, хто має опинитися в цьому списку», — пояснює правозахисниця.
Формування груп на обмін — це задача Координаційного штабу. Медійний розголос у звільненні полонених не завжди допомагає.
«У нас є випадок Вікторії Рощиної, журналістки, закатованої в полоні до смерті. Це показує, що медійність нічого не гарантує. Нам треба багато говорити з політиками, але пам’ятати, що це не є гарантією для звільнення людини. Нам треба говорити по всіх каналах», — каже правозахисниця.
На сьогоднішній день Альона Луньова пропонує таку дорожню карту щодо звільнення цивільних із полону: включення різних суб’єктів, зокрема послів при МЗС. Далі — на всіх перемовних каналах через Координаційний штаб говорити про повернення цивільних. Паралельно створюються повні списки полонених, триває пошук людей, працюють Osintери. Помічною може бути комунікація з людьми на окупованих територіях і долучення до процесів громадських організацій.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Володимиром Носковим”.
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
