Нам треба бігти швидше, ніж нас доженуть зміни, — керівник харківського офісу ЕРАМ

Керівник харківського офісу «EPAM Україна» Олександр Луцик у вечірньому етері Радіо «Накипіло» розповів про те, як розвивається IT-бізнес у Харкові на третій рік повномасштабної війни, які виклики стоять нині перед цією галуззю в Україні та чи адаптувалася компанія до нової реальності.

На початку грудня ви були присутні на презентації дослідження Kharkiv: City for Business, яка відбувалася у Києві. Про що йшлося на цьому заході?

У дослідженні Kharkiv: City for Business ішлося про потреби, які мають сьогодні представники бізнесу. На заході були присутні інвестори, готові надавати грантову допомогу. 

Ми разом із колегами з IT-кластера брали участь у панельній дискусії, під час якої сформулювали поточні виклики й перспективи зростання нашої галузі в Харкові. Загалом на презентації я почув, що бізнес готовий підтримувати Харків, люди хочуть тут працювати. За останній рік нам є чим пишатися.

Попри постійні обстріли багато підприємців залишається в місті. А як із цим у сфері IT?

До початку повномасштабного вторгнення харківський офіс «EPAM Україна» налічував понад дві з половиною тисячі працівників. Після перших місяців обстрілів їх залишилося п’ятдесят. Нині в нашому представництві в Харкові поступово зростає кількість працівників. Сьогодні в місті в нас працює 350 людей. Це, звичайно, далеко від того, що було. Але я дуже радий, що ми наймаємо тут людей. Це фахівці, які відразу знаходять собі проєкти. У нас є особливий показник — це те, як швидко для працівника знаходиться проєкт, тобто людина починає фактично працювати і приносити користь. Сьогодні цей показник у нас вимірюється днями, іноді тижнями. І це дуже хороший рівень.

Хто ці люди, яких ви наймаєте? Це жителі Харкова чи інших міст? Для вашої компанії важливо, щоб людина була присутня в місті чи ви працюєте з аутсорсом також?

Я вже два роки більшість часу перебуваю в Києві. Але мені дуже хочеться почуватись харківським айтівцем. І я не один такий. У нашій компанії понад 1 200 людей із Харкова, які просто переїхали й нині живуть в інших містах. Але ці люди досі вважають себе харків’янами, сплачують податки як харківські ФОПи та приносять користь місту.

Тобто важливо, щоб ці люди жили саме в цьому місті?

Ні, важливо, щоб люди просто мали бажання асоціювати себе з Харковом і допомагали місту. Наприклад, наша ІТ-волонтерська спільнота за цей рік має деякі великі здобутки — це втілення Дашборду відновлення і розвитку Харкова. 

Хтось із людей, які працювали над цим проєктом, живе в Харкові; хтось за цей рік жодного разу не приїздив; дехто живе в Європі. Дуже добре, що люди, які виїхали з Харкова, підтримують зв’язок із містом. Вони хочуть працювати з рідними людьми.

Олександре, розкажіть докладніше про висновки, які ви зробили під час дискусії айтівців.

Нині IT-ринок улаштовано так, що ми прагнемо одне одному допомагати. Влада також робить кроки назустріч. 

Однак айтівці мають нагальну потребу: час від часу їздити у відрядження за кордон. Наприклад, у нас є проєкт, у якому п’ятьом нашим фахівцям потрібно що три місяці приїжджати в Іспанію. Це не просто забаганка — так працює наш ринок.

До нас у етери приходили бізнесмени, які говорили, що вони раді спільним проєктам з IT-сектором. Чи маєте ви приклади такої співпраці?

Величезна тема, якою опікується наша компанія, — це навчання. Ми понад десять років співпрацюємо з різними університетами. Колись, двадцять років тому, коли я починав свою кар’єру, я приносив роботодавцеві недолуге резюме. Нині ми намагаємося скоротити розрив між роботодавцями й студентами. Ми багато співпрацюємо з харківськими вишами.

З якими саме навчальними закладами ви співпрацюєте?

З Харківським національним університетом радіоелектроніки, Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна, Харківським авіаційним та іншими.

У ЕРАМ, яка в Україні налічує близько 9 000 працівників, 37 % — це випускники наших власних освітніх програм EPAM Campus. Здебільшого це студенти, які прийшли до нас з університетів. У нас працює більш ніж тисяча випускників ХНУРЕ. Я, наприклад, випускник Каразінського вишу. 

Іще одним напрямом нашої співпраці зокрема з Kharkiv IT Cluster є збереження офлайн-навчання. Ми вклали в це кошти, відремонтували бомбосховище в ХНУРЕ. Так само виділили фінансування для Каразінського університету, щоб, наскільки це можливо, відновити офлайн-навчання. Я приїжджав до студентів із лекцією про один зі своїх проєктів. Уважаю, що ми маємо адаптувати програми навчання під запит, який є на ринку.

Нещодавно в Харкові презентували міжнародний проєкт «Європейський цифровий інноваційний хаб Східного регіону України». Розкажіть докладніше про цей проєкт. Коли можна буде побачити його втілення у життя?

Цей хаб за сприяння Kharkiv IT Cluster об’єднав зусилля науково-дослідних установ, партнерів і органів місцевого самоврядування для сприяння цифровій трансформації та відновлення на Сході України. Це допоможе покращити інфраструктуру міста й оновити ком’юніті. Адже сьогодення штовхає нас до того, що все швидко змінюється. Нам треба бігти швидше, ніж нас доженуть зміни.

Ви згадали про зміни міської інфраструктури. Як цей хаб у майбутньому зможе її покращити?

Поки що у цьому напрямку ми працюємо на волонтерських засадах здебільшого з Офісом реформ Харкова. Ця комунальна установа ставить за мету диджиталізувати місто, зробити зручним отримання різних сервісів.

Наприклад, волонтери нашої компанії створили чат-бот «Прозорий Харків», через який містяни можуть сповістити про певні зловживання влади чи комунальників. Крім того, іще один волонтерський проєкт — дашборд відновлення та розвитку Харкова — це класний механізм, який уже вийшов у реліз. Ідеться про інтерактивний онлайн-інструмент, завдяки якому кожен зможе бачити всі процеси відновлення нашого міста.

Поки цей дашборд доступний тільки для працівників міської ради. Коли ми завершимо роботу над проєктом, кожен харків’янин, який виїхав із міста, зможе бачити, як відбувається відновлення зруйнованих будівель у Харкові.

Мене тішить, коли я бачу, що там-то вже є стіна або вставили вікна. Такі на перший погляд прості речі, але люди не бачать їх. Звичайно, усі бачать удари, усі бачать фанеру. Той, хто бажає знайти якийсь негатив у Харкові, знайде його. Але є багато людей, які шукають позитив. І вони теж знайдуть його.

Іще до повномасштабного вторгнення громадські активісти обговорювали облаштування на зупинках електронних табло із часом прибуття транспорту. На вашу думку, чи зацікавлена міська влада у співпраці з IT-кластером? 

Коли ми почали працювати над дашбордом відновлення, під час зустрічей ми побачили зацікавленість. В Офісі реформ працюють молоді люди, які хочуть зробити щось корисне для нашого міста. Цими цінностями ми схожі, і тому все вдається. 

У якому стані нині, на третьому році повномасштабної війни, перебуває IT-індустрія в Україні, у Харкові зокрема?

Я почну з позитиву, бо він завжди є. Останній квартал ми спостерігаємо поступове зростання IT-ринку — як світового, так і українського. До цього був тренд на зниження — як попиту, так і кількості фахівців. На початку 2024 року в Україні налічувалося триста тисяч IT-спеціалістів. Нині на кінець року ця цифра не суттєво змінилася. Шістдесят тисяч айтівців перебувають за кордоном. Вони сплачують податки в Україні, вони хочуть це робити. Але скільки часу вони ще це робитимуть, якщо не матимуть змоги повернутися?

За цей рік наша компанія найняла по всій Україні приблизно тисячу людей, з них половина — це початківці, випускники наших освітніх програм. Це та нова кров, яка нам украй потрібна. Ми володіємо великою базою для навчання, що дає нам змогу отримувати фахівців високого рівня. Я думаю, що ринок має всі можливості для зростання. Тут уже питання більше до влади й законів.

Крім війни, які ще моменти заважають сталому розвитку IT-бізнесу в Україні?

Думаю, для обміну досвідом і думками нам потрібно проводити більше конференцій, зустрічей спільноти, зокрема офлайн-зустрічей. Попередні роки щомісяця відбувалися зустрічі технічних спільнот, тестувальників, програмістів різних напрямів і так далі. Сподіваюся, у 2025 році будуть зустрічатися не тільки керівники компаній, але й спеціалісти. Саме це сформує нову спільноту. Адже в Харкові через війну чимало людей переїхало. Тому треба заново налагоджувати ці зв’язки.

Пане Олександре, наскільки українські айтівці, харківські зокрема, конкурентні на світовому ринку?

Я розповідав вам про те, що нині ми шукаємо команду з п’ятьох людей, які можуть виїжджати за кордон. Замовники шукають, звісно, в інших країнах. Яка їм різниця — усе одно на роботі ми спілкуємося англійською мовою. Але наші працівники довели, що вони можуть затриматися, якщо потрібно, щоб доробити проєкт. Такі фахівці є не в кожній країні. Тому вони шукають, а потім повертаються. 

Чи працює ваша компанія над проєктами, які можуть стати проривними в наступному році?

З минулого року наша компанія вкладається у штучний інтелект, бо ми бачимо й віримо в те, що це точно game-changer (той, хто змінює правила гри. — Ред.). Як конкретно — це трошки інше питання. Нещодавно відбулася конференція від Amazon’у, і для професіоналів усе стало зрозуміло, хто лідер у цьому напрямі. Наступні місяці всі переорієнтуються і вивчатимуть амазонівських агентів, які нині лідирують у цьому напрямі. 

Крім того, ми завжди фокусуємося на тому, щоб допомагати нашим клієнтам модернізувати бізнес. Це наш основний напрям. Ми знаємося на цьому. 

Іще у планах — хардвер-частина, тобто робота з дронами. Наступного року це також буде вагомим сегментом IT-ринку: дрони для розмінування, дрони, які допомагають у різних сферах.

Чи займаєтеся ви волонтерською діяльністю як ІТ-спільнота? 

Це класна тема, вона досі близька мені й дуже гріє. Упевнений, що цей напрям також стане фокусом наступного року. Приблизно рік тому, коли я замислився, чим можу бути корисний у напрямі волонтерства, і вирішив: робитиму те, що в мене найкраще виходить. Й от ми зробили дашборд відновлення та «Прозорий Харків», маємо інші волонтерські проєкти для міста. Наші колеги із Sigma Software зробили крутий проєкт — чат-бот «Харків — твій дім». Це робота всієї ІТ-спільноти. Мені приємно говорити про синергію. Ми з колегами не намагаємося ділити якийсь ресурс, бо я не бачу обмеженого ресурсу.

Нині багато ветеранів повертається у мирне життя. Чи залучені вони у вашій компанії? Наскільки ви готові приймати людей із війська?

Ми готові, приймаємо й адаптуємося до прийняття ще більшої кількості людей із війська, ветеранів. Але й не зупиняємось, бо це нова сфера. Те, що вважали ідеальним два роки тому, нині змінюється щомісяця. Також ми ділимось досвідом та ініціюємо обговорення. Цього року ми разом з Kharkiv IT Cluster організували декілька офлайн-подій у Харкові, присвячених саме цій темі. Наприклад, «Операція “Реінтеграція”, де йшлося про адаптацію компаній до потреб ветеранів.  Також з 2023 року в EPAM проходить програма «ІТ для ветеранів», яка дає можливість познайомитися зі сферою та опанувати ази комп’ютерних наук та програмування, а згодом обрати конкретну спеціалізацію. Понад 150 ветеранів скористалися цією можливістю. Перші випускники знайшли роботу в ІТ, зокрема і в “ЕРАМ Україна”.

Зі свого боку ми створили внутрішній процес адаптації відповідно до проведених досліджень. Ветерани, які повернулись до нас (їх у «EPAM Україна» понад п’ятдесят), отримують спеціальний вітальний лист від компанії, в якому перелічено, що відбувалося за час відсутності і якими можуть бути наступні кроки. Також ветерани мають оплачувану компанією відпустку одразу після демобілізації для відновлення, інформаційний супровід про можливості на рівні компанії і країни загалом, можливість безоплатно скористатись консультацією юриста та в необмеженій кількості звертатися до психолога (або психіатра, психотерапевта чи коуча – в залежності від запиту). Ми навчаємо колег, які стануть першим контактом ветерана після повернення – проводимо лекції з експертами, маємо спеціальні покрокові інструкції тощо. Я також проходив тренінги, як правильно взаємодіяти. Упевнений, те, що ми знаємо нині, — це тільки частина того, що ми маємо знати й що маємо робити. Але цей шлях осяжний, ми повинні над цим працювати.