Засновник підрозділу KRAKEN Костянтин Немічев у соцмережах закликав активних містян розпочати фахову дискусію щодо обрання нової дати для Дня Харкова. Він написав це 20 вересня не випадково: до 1997 року саме в цей день святкували день заснування Харкова.
Які дати можуть «претендувати» на новий день Харкова і чому діалог потрібен вже зараз — говорили в етері Радіо «Накипіло» із засновником KRAKEN Костянтином Немічевим, військовим хорунжої служби «Хартії» Вадимом Поздняковим та мисткинею Діною Чмуж.
Немічев закликав розпочати дискусію довкола визначення дати, яка розкриватиме тяглість історії Харкова в усій повноті, а не обмежуватиме її на совєцькому періоді. Він нагадав, що 23 серпня — не перша «призначена» дата, і сама вона дошкуляє історикам. Тому військовий запропонував обговорити нову історичну прив’язку дня міста.
«20 вересня — це дата, коли Харків до 1997 року вже відзначав День міста, тому я обрав саме її, щоб порушити це питання. Зараз, коли ми виборюємо незалежність на фронті, надважливо остаточно вибити радянські та російські наративи з нашої свідомості. Справжній день міста має базуватися на нашій власній історії, а не на радянському контексті. Поки ми не відріжемо ці ментальні пуповини з рф, нам важче відстоювати свою ідентичність», — розповів журналістам Радіо “Накипіло» Костянтин Немічев.
До дискусії на початках мають долучитися історики, урбаністи, краєзнавці та експерти, щоб сформувати обґрунтовані варіанти з чіткими історичними аргументами. Після висновку спеціалістів — рішення мають ухвалити харківці, через петицію чи голосування на сайті міськради.
Немічев наголошує на важливості не ототожнювати майбутню дату із днями пам’яті про військові події (мається на увазі дні визволення і пам’ятні дні щодо певних боїв) сучасної російсько-української війни.
«Всі вони важливі, але мають свій окремий сенс: 27 лютого – дата знищення російських підрозділів у Харкові у 2022 році, 23 серпня — дата визволення від нацистів під час Другої світової війни (історично — дата спірна, бо його звільнили пізніше), 18 листопада — звільнення Харкова у 1918 році, під час Першої світової війни. Усі ці дні — це наша військова звитяга, і їх потрібно пам’ятати окремо», — каже Немічев.
Особисто йому близькі 15 серпня (пов’язано з Успінням Богородиці та давньою традицією Успенського ярмарку у Харкові) та 20 вересня, коли Харків відзначав до перенесення за радянською методичкою.
«Традиційно саме храмове свято найпершого храму часто виконувало роль дати заснування поселення. Остаточного вибору я для себе ще не зробив, адже моя мета — не нав’язувати конкретну дату, а порушити цю важливу дискусію та закликати харків’ян разом переосмислити свою історію. День міста — це день заснування, а не важливі дати в період життя», — вважає Костянтин.
Діна Чмуж вважає, що 20 вересня — вельми сумнівна дата, бо вона є продовженням наративу про визволення Харкова у серпні 1943 року.
«До того, як була перенесена ця дата, не святкувалося так нарочито, як день визволення. Тобто цей зв’язок менше артикулювався, але фактично він той самий. Цікаво як кейс, що 20 вересня багато людей позабувало, що це було і сприймають дискусію про зміну дня міста як те, ніби їх хочуть позбавити свята. Наче завжди було тільки 23 серпня — навіщо міняти?», — каже Діна.
На її думку, зміни відбуваються легше, ніж це може здаватися, і за кілька років люди перенавчаються, і попереднє покоління забуває іншу дату.
«І свято ніхто не відміняє, якщо це буде підтримано міською владою, якщо будуть зроблені відповідні події. Дійсно, переосмислення займе кілька років, якщо це будуть не лише ініціативні маленькі групки і святкування, а долучення [міської влади]. Я особисто — за 15 серпня», — розповіла Діна Чмуж.
Саме дата 15 серпня сприймається як відхід від наративу совєтського міста і дає містянам відчуття тяглості з козаччиною, заснуванням фортеці і традицією ярмаркування, що тягнеться з 15 серпня 1659 року. Одним з плюсів такої дати є також те, що вона не “перебиває” День прапора і День Незалежності 23 і 24 серпня, які у Харкові переважно нівелюються.
Засновник ГО «Деколонізація. Україна» Вадим Поздняков вважає, що першочергово потрібно організувати фаховий діалог з експертами.
«Потрібно влаштувати круглий стіл за участі Інституту національної пам’яті, істориків, краєзнавців, хорунжих служб “Хартії”, Третьої штурмової бригади, “Азову”, бо військові теж мають своє слово сказати, культурну нашу еліту долучити. Мають хоча б випрацюватися пропозиції щодо того, серед яких дат буде вибір. Поки що ми сходимося лише на думці, що 23 серпня — не окей, але ми не маємо натомість консолідованої спільної позиції», — каже Поздняков.
Він зізнається, що йому особисто байдуже на кінцеву дату, адже його мета — позбутися 23 серпня. Він передбачає, що міська влада може проігнорувати запрошення до діалогу щодо нової дати. Як приклад він навів досвід Одеси.
«В Одесі аналогічна історія, тільки там імперська дата, а не совєтська. Там військовослужбовці спільно подали звернення до голови ОВА та Одеської міської цивільної адміністрації, але їх ігнорують. Там вже є чітка позиція, з якої дати на яку, від основних сил військовослужбовців. Ми ж маємо для початку визначити спільну позицію, і вже з нею йти як від культурних сил, так і від військовослужбовців», — вважає Поздняков.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Алікою Піхтеревою“.
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика — у нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
