«Музей неба», або Як російські ракети руйнують українську культуру в маленьких містах у прикордонні

Олена Адіківна має найзаповітнішу мрію: якось навесні побачити квітучу алею тюльпанів у рідному Куп’янську. Цю алею жінка висадила восени 2023 року, уже після деокупації міста, після влучання ракети в музейі загибелі колег.

Олена Адіківна садила цибулинки тюльпанів у напівзруйнованому місті від музею і до церкви. Навесні 2024 року жінка ще встигла сфотографувати власноруч виплекані квіти. А в жовтні 2024 року вона з родиною поїхала з міста, яке росіяни невпинно обстрілювали. Після того пані Олена ще тричі була в рідному місті, в один із таких візитів поруч із нею знову впала ракета…

Радіо «Накипіло» на прикладі Куп’янського краєзнавчого музею спробувало показати масштаб руйнувань росії проти української культури.

Куп’янськ — не тільки стратегічний логістичний хаб на Харківщині, який окупанти захопили в перші дні повномасштабного вторгнення і за який нині тривають запеклі бої. Це також стародавнє козацьке місто Слобожанщини, багате на історію та культурні надбання.

Згідно з інформацією Генштабу ЗСУ, окупація Куп’янська тривала із 27 лютого до 10 вересня 2022 року. 

За повідомленням ГУ ДСНС у Харківській області, 25 квітня 2023 року російська ракета зруйнувала приміщення музею. Наступного дня голова Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив у телеграм, що внаслідок удару загинули дві жінки: директорка і працівниця музею. Олена Адіківна в момент обстрілу перебувала із загиблими в одному кабінеті.

«Був ранок. Ми тільки прийшли на роботу. Усі ми сиділи у великій кімнаті. Столи колег були поруч. Вони складали дрібні монети й нагороди в конверти. Я складала книжки. Саме склала стопку книжок і встала з-за столу, коли пролунав перший вибух. Вибухнуло навпроти музею. Одразу посипалися вікна. За якусь мить я закричала: “Швидко виходимо звідси!”. Невдовзі пролунав другий вибух. Ракета поцілила в приміщення, у якому ми перебували. Мене врятувало те, що вибуховою хвилею мене винесло в коридор», — пригадує жінка.

Виконувачка обов’язків директорки Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова Ольга Сошнікова говорить, що найбільшою втратою для Куп’янського музею є життя директорки та музейниці.

«Не знаю, якими зусиллями, але директорці музею удалося урятувати всю колекцію під окупацією. Вона зберегла унікальні фотографії, вишиванки та інші експонати, які після звільнення вивезли на зберігання», — згадує Сошнікова.

У момент удару директорка з колегами пакували чергову партію експонатів для евакуації.

«Коли ми розбирали завали, то з-під уламків витягли акуратно запаковані їхніми руками експонати. Вони збереглися. Від музею ж залишилася суцільна руїна», — додає пані Ольга.

Куп’янський краєзнавчий музей відкрили 1972 року в будівлі, що колись була частиною комплексу Покровського собору XIX століття, зруйнованого совєцькою владою. 

«Те, що не доруйнували совєти, добили їхні нащадки — російські окупанти. У музеї зберігалися історичні документи, рідкісні фотокартки, археологічні та етнографічні експонати. 96 % колекції вдалося урятувати. Найціннішими були фотографії XIX століття, одяг XX–XXI століть, колекція українського театру й археологічні артефакти, серед них — навіть кістки мамонта. А ще — вишиванки й ляльки-мотанки, більші за зріст людини. Такого я не бачила ніде», — говорить Сошнікова.

За її словами, першочергово евакуювали предмети, пов’язані з українською ідентичністю, бо саме вони були в найбільшій небезпеці.

«Музей — мій дім, а експонати — твої»

Олена Адіківна Абакумова прийшла працювати до музею після деокупації Куп’янська.

«Як працювати — волонтерити. У жовтні 2022-го мені переказали, що можна виходити. Не було ні світла, ні зв’язку. Усі ми волонтерили — робили те, що потрібно, бо довкола були руїни», — згадує жінка.

Після звільнення міста музей залишався без опалення.

«Я наливала в пляшку гарячу воду й носила за пазухою. Експонати були вологі, ми сушили їх. У кабінеті натягували мотузку й розвішували старовинні вишиванки. Коли поставили залізну грубку — ми тішилися, як діти», – говорить жінка.

«Одного дня директорка музею сказала мені: “Будинок музею — мій, а те, що в музеї, — на тобі”. Так і сталося. Вона залишилася навіки зі своїм музеєм, а я — з експонатами», — говорить Абакумова.

Після обстрілу музею Олена Адіківна півтора місяця лежала в лікарні. Повернувшись, побачила, що від музею лишилися руїни.

«Дівчата розкладали експонати на полі. Усе було в червоному пилу від цегли зруйнованого музею. Дороги — червоні, текли червоні ріки, наче кров. Того дня ішов дощ», — каже вона.

Частина облікових книг музею згоріла під час ракетного удару.

«Я звіряю те, що залишилося. Є номери, які вже нема із чим порівняти», — говорить працівниця.

Олена Адіківна часто переглядає фотографії, що вона зробила в місяці після деокупації міста. Тоді всіх містян, які пережили окупацію, об’єднувала ідея відновлення, вони багато працювали. Люди вірили, що після звільнення від російських військ до Куп’янська повернеться звичне життя.

«У приміщенні після звільнення було холодно. Температура була як надворі. Ближче до нового року нам поставили залізну грубку. Як ми тішилися! Адже без опалення експонати були вологі. Ми сушили їх, частинами запаковували й вивозили в безпечні місця. У нашому кабінеті ми натягнули мотузку й сушили старовинні вишиванки», — розповідає жінка й показує фото з вишитими сорочками.

Олена Адіківна розповідає про наступну світлину. На ній — розбита будівля поруч із музеєм.

Жінка пояснює, що в цій будівлі розташовувався районний відділ освіти. Вона, як і музей, колись входила до єдиного комплексу Покровського собору, а в грудні 2022 року російські війська знищили і цей історичний будинок. Про влучання уранці 13 грудня 2022 року в офіційному телеграм-каналі повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.

«На фото — чоловік і жінка з ковдрами. Ми саме видавали гуманітарну допомогу місцевим. А за спиною у цих людей — сніжинка і олень. Ми готували свято Миколая для наших дітей. Саме прикрашали залу на другому поверсі музею. У приміщенні не було опалення і світла. Але ми хотіли зробити свято для дітей. Ми прикрашали санчата гірляндами. А на цій світлині — чоловік у машині на тлі руїн. Після того удару ми вирішили скасувати свято, щоб не наражати дітей на небезпеку», — пригадує працівниця музею.

Олена Адіківна говорить, що в залі, де планували захід для дітей, колись стояла українська хата й ткацькі станки.

«Пам’ятаю, як до війни директорка музею сідала за цей станок і показувала, як він працює. Куп’янськ славився ткацтвом. Ці станки евакуювали до Харкова. Десь номери втратили під час транспортування. Тому вони поки в Харкові. А на фото з рушниками — зал із воєнною атрибутикою. Там висіли портрети діячів Другої світової війни», — перебирає спогади вона.

Музей, який став «музеєм неба»

Куп’янський краєзнавчий музей почав працювати в місті 24 грудня 1972 року. Матеріали для майбутнього музею збирали як історики й художники, так і прості містяни. Колекція налічувала понад 6,5 тисячі експонатів: документи, фотографії, археологічні та нумізматичні зібрання.

У мирний час музей проводив екскурсії, наукові конференції та виставки місцевих митців.

Серед унікальних експонатів — фотокартка Марка Кропивницького з куп’янськими акторами, поштові листівки 1911 року, комплекти газети «Голос народу» (1917–1918), великі мотанки, вишиванки й ткацькі верстати. Усе це музейникам удалося урятувати від рук загарбників ціною власних життів.

Улітку 2023 року на руїнах музею харківський художник Гамлет Зіньківський створив мурал із написом: «Поки що це музей неба».

Правова перспектива

Питання притягнення росії до юридичної відповідальності за злочини проти культурної спадщини України на територіях, де нині тривають бойові дії, залишається відкритим.

Заступник керівника відділу з питань розслідування міжнародних злочинів проти культурної спадщини Офісу Генерального прокурора Василь Яцинин говорить, що наразі це дуже складно.

«Розслідування таких злочинів у зоні бойових дій — надзвичайно складне завдання. Без доступу до місця події неможливо об’єктивно зафіксувати стан утрат, а без дослідження цих обставин важко говорити про подальшу судову перспективу», — пояснює він.

За фактами обстрілів музею відкрито кримінальні провадження за ч. 2 ст. 438 КК України («Порушення законів і звичаїв війни»). Розслідування триває із 2023 року. 

Харківська обласна прокуратура підтвердила, що відкрито два кримінальні провадження, які стосуються ворожих обстрілів Куп’янська у вересні 2022-го та у квітні 2023 року, унаслідок яких зруйновано музей і загинули двоє людей.

Управління культури Куп’янської міської ради повідомило, що будівлю музею повністю знищено, а службові й архівні документи згоріли. Посадовці сподіваються, що каталог музейного фонду вдасться відновити після завершення бойових дій.

29 жовтня 2025 року угруповання Об’єднаних сил повідомило, що в Куп’янську та його околицях точаться важкі бої, російські війська намагаються закріпитись у північній частині міста. Тож про притягнення до відповідальності винних у смерті українських музейників і знищенні осередку пам’яті та культури українців поки говорити зарано.

Міністерство культури та стратегічних комунікацій у соцмережах повідомило, що станом на 25 жовтня 2025 року зафіксовано пошкодження або руйнування 1612 пам’яток культурної спадщини України. Найбільших утрат зазнала Харківська область, де через повномасштабне вторгнення постраждали 342 об’єкти.

Цей журналістський матеріал створено в межах проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать винятково авторові.

Ірина Рожок-Капранова