Громадський рух «Деколонізація. Україна» звернувся до Харківської міської ради та начальника Харківської обласної військової адміністрації з пропозицією завершити процес деколонізації у Харкові. Серед пропозицій — перейменування станцій метро «Академіка Павлова» на честь Василя Стуса та «23 Серпня» на «Павлове Поле», а також низки вулиць міста.
Про те, які перейменування є вимогою законодавства, а які залежать від рішення громади, в етері Радіо «Накипіло» начальниця Другого міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.
За її словами, запропонований активістами перелік лише частково стосується виконання закону про деколонізацію.
«Щодо деколонізації в розумінні закону цей список має опосередковане відношення. У цьому законі є чіткі норми, які прописані для тих осіб, діяльність яких може містити ознаки символіки російської імперської політики. Йдеться передусім про осіб, які публічно підтримували російський імперський режим, глорифікували його, були помічені в українофобії або обіймали високі посади в органах влади чи армії», — пояснила Тахтаулова.
Вона нагадала, що після ухвалення закону у Харкові вже відбулося масштабне очищення топонімічного простору.
«У Харкові було перейменовано 510 топонімів, які відповідали цим критеріям. Це були не тільки прізвища людей, а й географічні назви, пов’язані з росією. Майже 300 таких топонімів становили саме географічні назви», — зазначила представниця УІНП.
У місті залишилися назви, які не підпадають під пряму дію закону.
«Залишилася певна група назв, які прямо під санкцію цього закону не підпадають. Але це російські науковці, як-от Жуковський, академік Павлов, або діячі культури, такі як Антон Чехов, який у своїй творчості ніяким чином не висловлював українофобію», — сказала Тахтаулова.
За її словами, такі випадки розглядає спеціальна експертна комісія при Українському інституті національної пам’яті.
«Скажімо, діяльність Володимира Короленка розглядалася цією експертною комісією. Прийшли до висновку, що його особа все ж таки не містить символіки російської імперської політики, але водночас подальша глорифікація, тобто називання нових об’єктів, є недоцільною», — зазначила вона.
Тахтаулова нагадала, що наприкінці літа 2025 року Верховна Рада внесла зміни до законодавства у сфері національної пам’яті, які фактично дали старт другому етапу деколонізації.
«Наразі ми йдемо другим колом. І з квітня по липень голова обласної військової адміністрації може ухвалити розпорядження про перейменування об’єктів топонімії, які містять символіку російсько-імперської політики», — пояснила вона.
«Харківська область є однією з тих, яка доволі сумлінно підійшла до деколонізації. Ті топоніми, які рекомендує Інститут перейменувати, значною мірою вже перейменовані», — сказала Тахтаулова.
Після моніторингу реєстру топонімів фахівці виявили лише одну вулицю в Харкові, яка однозначно підпадає під вимоги другого етапу деколонізації.
«Якщо говорити про місто Харків, то після моніторингу нашого реєстру топонімів прямо під дію закону підпадає вулиця Катаєва. Є окремий висновок Українського інституту національної пам’яті щодо цього письменника. І цю вулицю треба перейменувати в межах другої хвилі», — повідомила вона.
Решта запропонованих активістами змін, за словами представниці УІНП, мають вирішуватися на рівні міської громади.
«З досвіду я можу сказати, що по більшості цих перейменувань висновки будуть такими: це на розсуд громади. Законом не вимагається таке перейменування», — зазначила Тахтаулова.
Вона також звернула увагу на проблему дублювання назв у місті.
«У нас є близько 30 топонімів абсолютних дублів. І безумовно для гармонізації топонімічного простору такі перейменування слід реалізовувати насамперед», — сказала фахівчиня.
За словами представниці УІНП, у разі розгляду нових перейменувань міська влада може використовувати механізм електронних консультацій із громадою.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі .
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
