Харків не вимагає любити його за комфорт: Євген Артелемейчук, офіцер 10 армійського корпусу
play_arrow
Харків не вимагає любити його за комфорт: Євген Артелемейчук, офіцер 10 армійського корпусу Наталка Маринчак
Харків пахне свіжими пряними дріжджами. Звучить трамваями, сиренами й голосами людей, які попри все й далі живуть своїм життям. Він не намагається сподобатись і не просить любити його за комфорт. Просто залишається собою: чітким, зібраним, трохи суворим, але відкритим до тих, хто готовий його зрозуміти.
Саме таким Харків бачить офіцер відділу комунікацій 10 армійського корпусу Євген Артелемейчук. До повномасштабного вторгнення він працював у сфері медіа й маркетингу, а сьогодні один із його обов’язків — озвучувати війну такою, якою вона є, і наразі Харківщина грає тут далеко не останню скрипку.
У цьому епізоді подкасту «Покажи мені свій Харків» ми говорили про місто, що найкраще розкривається не з туристичних маршрутів, а зі старих районів, віддалених двориків і щоденної праці його жителів. Про харківців, які не відкладають життя на потім; про тих, хто щоранку повертає місто до життя; і про те відчуття, як Харків непомітно стає частиною тебе самого.
Чому слоганом міста могло б бути: «Відчепіться від нас. Дайте нам жити своїм життям»? Чому після війни та під час неї Євген знову й знову обирав би Харків? Нарешті, як місто, що постійно перебуває у тонусі, учить своїх людей витримки, відповідальності й любові без зайвого патосу?
Слухайте випуск подкасту «Покажи мені свій Харків» від поетки-урбаністки Наталки Маринчак і відкривайте місто через історії людей, які розкривають його з різних боків.